Путін рятує Асада аби закріпитися на Близькому Сході. В цій грі обидва диктатора ризикують втрати все
Підтримуючи Башара Асада у боротьбі із сирійськими повстанцями, Володимир Путін намагається посилити позиції Росії на Близькому Сході. А це можливо лише в тому разі, якщо режим Асада переможе. Про це пише виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у колонці "Сирійський ва-банк Путіна" для видання ТСН.ua.
Що Путін забув у Сирії? Аби зрозуміти це, для початку пропоную згадати переговори росіяни з саудитами на початку цього серпня, коли вони намагалися домовитися про формат коаліції проти ІДІЛу. Росіяни пропонували, щоб до неї у якості самостійних гравців увійшли курди і сирійський президент Башар Асад.
Судячи з цього, для Путіна Асад залишається вкрай важливий партнером, і він його кидати не збирається. Відповідно, він має йому якимось чином допомагати – тим більше у такі скрутні часи для незмінного останні 15 років президента Сирії.
Врятувати Асада
Цілком можливо, Асад переконав Путіна, що за його масованої й активної підтримки – а ми знаємо, що зараз урядові війська якраз наступають (є всі ознаки цього, зокрема, значне збільшення потоку біженців) – він зможе переламати хід війни і вже на своїх умовах почати торгуватися з усіма учасниками конфлікту та Заходом.
Ще одне завдання, і воно залишається ключовим для російської дипломатії, це зробити так, аби Асад був визнаний на світовій арені повноправним гравцем, і щоб існуючий сценарій, згідно з яким він має піти, був переглянутий.
Тобто, приблизно меседж росіян звучить так: "Ми можемо виступити посередниками і зробимо все для того, щоб Асад воював з ІДІЛом, і ми готові руками Асада в значній мірі ІДІЛ знищити. Але для цього ви маєте пообіцяти, що ніхто не буде здійснювати кроків для повалення президента Сирії і не буде підтримувати жодні сили, які воюють проти його режиму".
Щоб досягти цього – особливо враховуючи таку прохолодну відповідь дипломатів Саудівської Аравії на подібну пропозицію – Кремлю вкрай важливо мати козир. Таким козирем, вважають там, може бути розгром ключових сил повстанців і відновлення контролю над більшістю території Сирії. З цих позицій Асад вже зможе торгуватися і боротися за збереження своєї влади.
Хто на коні?
Наразі ситуація у країні така. Помірковані повстанці, які воюють безпосередньо проти режиму Асада, контролюють невеличку територію на захід від Алеппо (найбільш населене місто Сирії, розташоване на півночі країни), ближче до турецького кордону, тобто це такий невеличкий анклав. Район столиці Сирії Дамаску – великий район – контролюється військами уряду, а також узбережжя, включаючи Латакію. Латакія є дуже важливою для Асада, бо, по-перше, з цього регіону походять алавіти, до яких належить сам президент і уся правляча верхівка, по-друге, це головний порт Сирії на Середземному морі.
Землі вздовж кордону з Туреччиною контролюють курди, курдські сили – де-факто вони створили там автономію з власним урядом. Їх намагався атакувати ІДІЛ, аби розширити підконтрольні їм території, а також пробитися до Туреччини – але невдало. На південному сході невеличку територію захопила "Хізбалла" - визнана більшістю цивілізованих країн терористичною організацією, а за сумісництвом ще й союзниця сирійського уряду.
Решта регіонів Сирії – це переважно пустеля, вони малонаселені. Головним там є контроль над дорогами і населеними пунктами, що розташовані вздовж них. Якщо подивитись на мапу, то ці землі наче обплутані павутиною, яка тягнеться далі в Ірак. Це все контролюється ІДІЛом. Окрім того, існують ще й різні місцеві ісламістські групи, які контролюють невеличку частину територій на Півночі, в районі Алеппо. Тривалий час на фронті сирійської війни був паритет – після того, як урядовим військам вдалося придушити повстання в Хамі і частково відновили контроль на Півночі.
Однак потім з'явився ІДІЛ і значною мірою змінив картину. Ісламісти почали доволі агресивно наступати і здавалось, що під ударами ІДІЛу Сирія розсиплеться, як картковий будиночок. Але цього не сталося. Попри те, що ІДІЛ справді захопив чималу територію, густонаселені райони їм не вдалося взяти під контроль. Здебільшого тому, що у Сирії зараз куди не підеш зі зброєю – тебе так само зустрінуть зі зброєю.
Що отримає Путін?
Виходячи з усього написаного, можна дійти до висновку, що Путіну з допомоги Асаду жодного зиску, більше того – самі витрати і втрати. Однак це лише здається. Хоча і версія про те, що Путін втрутився в сирійський конфлікт для торгівлі з Заходом щодо Криму і санкцій, видається мені малоймовірною. Тут мова йде скоріше про те, щоб посилити позиції Росії на Близькому Сході. А це можливо лише в тому разі, якщо режим Асада переможе і якщо він втримається.
Росія вже багато років поспіль живе з уявленням, що вона веде боротьбу з Америкою за світове панування. І Сирія тут, так само, як і Україна, є "полем бою". Тому для них важливо, щоб попри все режим Асада втримався. До того ж Кремль вклав і тепер ще активніше вкладає в цю війну дуже багато ресурсів. Росія намагається в такий спосіб повернутись. Але не як бідний родич, а як країна, яка змогла відвернути одну з трьох головних загроз світу. І якщо Асад не втримається, то втрати – і зовнішні, і внутрішні – будуть для Путіна катастрофічні.
Для Асада на кону стоїть не менше – збереження влади і виживання алавітів. Якщо режим Асада буде повалено, їм загрожує винищення: за роки панування над сунітською більшістю (алавізм – відгалуження шиїтського напряму ісламу), у представників останньої накопичилось чимало образ. Тому для Асада і його наближених перемога це без перебільшення є питанням життя і смерті. І вони будуть дуже вдячні росіянам, якщо лишаться при владі.
У свою чергу Росія, як вже зазначалося, посилить свої позиції на Близькому Сході – отримає вигідного союзника, можливості збільшення своєї військової присутності в регіоні. А вже з цих позицій Путін буде легше домовлятися і з американцями, і з саудитами.
Сирія залишається ключовою країною, навколо якої існують ІДІЛ і існує і антиІДІЛівська коаліція.
Чим все врешті закінчиться, важко прогнозувати – надто багато змінних. Росіяни і раніше ніколи не приховували, що постачають Асаду зброю. Але активна участь російських військ в конфлікті на території Сирії кардинально все змінює. Раніше все ж таки великі країни напряму своїми збройними силами не втручались в громадянські війни.
Подальший розвиток ситуації залежить від того, якою буде реакція світу, якою буде реакція арабських країн, які, чесно кажучи, недолюблюють Асада. А також від того, наскільки буде результативним наступ урядових військ тепер уже за підтримки "колег" з Росії, чи вдасться їм відбити велику територію. Якщо не вдасться, то все повернеться приблизно до того, що і було. Якщо вдасться, тоді будуть нові розклади. Але у будь-якому разі Асад і Путін підуть на все заради перемоги – вони обидва чудово розуміють, що для них означатиме поразка.
