Україна втрачає шанс отримати безвізовий режим з ЄС через небажання боротися з корупцією і захищати права сексуальних меншин
Сподівання на краще, схоже, були марними, а оптимізм "Європейської правди" щодо швидкого скасування візового режиму з країнами ЄС розбився у зіткненні з реаліями української влади, - пише група авторів у тій-таки ЄП
Ні, формально трагедії не сталося.
Ми все ще зберігаємо значні надії на те, що в 2016 році Україна отримає безвізовий режим. Формально є навіть шанс на те, що ЄС піде на поступки і візи скасують вже у травні-червні (хоча цей сценарій, який донедавна був основним, потроху стає фантастичним).
Та проблема – в динаміці.
Виконання безвізового плану не просто затягується.
Київ усіляко демонструє, що хоче взагалі відмовитися від виконання ключових зобов’язань. А щоби уникнути рейтингових втрат, намагається перекласти на ЄС власну провину за те, що українці лишаються з візовим режимом.
Найбільші претензії тут – до президента та парламенту, але й уряд не лишився осторонь зриву безвізового режиму.
Парламентський глухий кут
Минулий тиждень (а швидше навіть – один його день, четвер) був ключовим для руху України до скасування віз.
Це не було секретом ані для журналістів, ані, тим більше, для депутатів.
Те, чому Рада має неодмінно ухвалити весь (без винятків!) пакет законопроектів, ЄвроПравда пояснювала у статті напередодні "безвізового четверга". Депутати надто затягнули з розглядом цих документів, тож подальше очікування руйнувало календарний план.
Причому – і це дуже важливо – більшість законів ухвалювалася в першому читанні. Тобто у ВР ще лишалося повне право внести до них зміни, жодних незворотних дій не відбувалося. А це знімає останні аргументи проти ухвалення "безвізового пакету".
На підтримку "безвізового дня" виступило представництво ЄС, поширивши офіційну заяву з цього приводу. Прем’єр Яценюк напівжартома пообіцяв "позбавити дипломатичних паспортів" тих депутатів, які не голосуватимуть за "безвізовий пакет" законопроектів, а глава МЗС Павло Клімкін заявив, що результати "безвізового дня" в Раді стануть індикатором бажання України йти до ЄС, а не лише просуватися до скасування віз.
Та який результат ми маємо у підсумку?
Протягом дня Рада ухвалила лише сім законопроектів з переліку у 13 документів. І це – не той випадок, коли можна пишатися показником "більше половини".
Це – справжній провал.
Спікер Володимир Гройсман навіть не поставив на голосування два ключових законопроекти, які мали бути ухвалені в першому читанні.
Депутати не знайшли сил для перегляду власної недоторканості (підніміть руку, хто здивувався!), хоча відповідний проект змін до Конституції вже давно лежить у Раді й схвалений Конституційним судом. А ще – не дійшли до розгляду трудового кодексу, до якого Україна зобов’язана внести просту норму, яка чомусь так нервує нардепів: про те, що статева орієнтація не може впливати на рішення про працевлаштування чи звільнення співробітника.
Також лишилися не ухваленими декілька законопроектів, що присвячені міграційному законодавству.
В неформальних розмовах депутати запевняють, що "зараз просто не час, до цих документів повернуться після виборів". Хочеться вірити, що це так. Але, знову ж таки, згадаймо історію. Ідея про перегляд абсолютної депутатської недоторканості з’являється в Раді не вперше і не вдруге.
Її дістають з "далекої шухляди", мабуть, перед кожними виборами, починаючи з 2007 року. І кожного разу одразу після виборів – забувають про ці наміри (підніміть руку, хто впевнений, що цього разу станеться протилежне).
І, нарешті, треба зупинитися на тих законопроектах, які все ж були ухвалені в першому читанні.
Тут треба віддати належне Гройсману – він робив усе можливе і неможливе для успіху. Деякі закони спікер ставив на голосування по п'ять-шість разів, аж доки не набиралося 226 голосів.
Депутати стверджують, що якість урядових законопроектів була ганебно низькою, і саме через це вони не голосували "за".
І в деяких моментах з ними складно не погодитися.
А ухвалення "міграційних" урядових проектів зірвалося через те, що уряд подав їх до Ради надто пізно, лише наприкінці вересня. Тим самим – суттєво зменшив шанси на те, що документи будуть ухвалені в рамках "безвізового дня".
Та попри всі проблеми в роботі парламенту й уряду, найбільша загроза скасуванню віз виходить нині від президента Порошенка та генпрокурора Шокіна. І згадані політики чудово про це знають.
Глухий кут президентський та прокурорський
Наприкінці вересня Київ відвідала єврокомісар з питань юстиції, прав споживачів та рівності Вєра Юрова. На цей візит мало хто звернув увагу, та для Брюсселя він став поворотним пунктом.
Адже після зустрічі Юрової з Петром Порошенком Євросоюз сформував розуміння того, якою є позиція президента щодо створення антикорупційної прокуратури.
Річ у тім, що нинішню ситуацію з формуванням антикорупційної прокуратури Брюссель вважає неприйнятною. Рада при ухваленні законів про запуск Національного антикорупційного бюро змінила їх таким чином, що цей орган перестав буди де-факто незалежним. Він тепер має чіткий зв'язок зі "старою прокуратурою" і особисто генпрокурором.
Чого варта одна лише норма про те, що співробітники антикорупційної прокуратури повинні мати більше 5 років прокурорського стажу.
Практикуючі юристи, адвокати, судді без прокурорського минулого не мають шансу працевлаштуватися в новому органі, що боротиметься з корупцією на вищому рівні.
Чи багато ви знаєте таких бездоганних прокурорів? А їх треба набрати чимало!
"Європейська правда" мала змогу поспілкуватися з представниками ЄС, відповідальними за підготовку звіту Єврокомісії. Ситуацію в цій сфері вони окреслюють такими формулюваннями, що не лишається сумнівів: у Брюсселі готові до жорсткої позиції.
Схоже, що збереження лише цієї проблеми буде здатне вбити безвізові перспективи Києва.
Суть проблеми українські ЗМІ пояснювали неодноразово (зокрема, про неї можна прочитати в блоці "Антикорупційне бюро" в аналітиці від ЄвроПравди), та й представництво ЄС зробило дві офіційні заяви з цього приводу – у вересні та в жовтні.
Якщо коротко, то ЄС обурило призначення одіозних прокурорів у ключовий орган, який обиратиме представників нової антикорупційної прокуратури.
Але повернемося до візиту комісара Юрової.
Її зустріч з Порошенком довела для ЄС, що президент особисто підтримує ці одіозні призначення, і немає підстав говорити, що це – вина оточення чи Шокіна.
"Порошенку особисто й досить чітко пояснили, що ситуація неприйнятна. Йому переповіли про варіант її вирішення. Він міг вирішити проблему за один день, а у підсумку ми не бачимо жодних дій. То які у нас можуть лишатися сумніви?" - поділився з ЄвроПравдою один з європейських посадовців.
Джерела свідчать, що у ЄС є претензії також до змісту закону, який регулює призначення керівництва антикорупційної прокуратури – поза межами дивної ситуації, яка склалася з призначенням прокурорів до виборчої комісії.
"Закон дає такі величезні повноваження та вплив генеральному прокурору, що я взагалі маю сумнів, чи реально за ним створити незалежну антикорупційну прокуратуру. Також я сумніваюся у відповідності цього законодавства європейським нормам", - сказав ЄвроПравді на умовах анонімності один із посадовців, що безпосередньо бере участь у визначенні позиції ЄК про те, чи готова Україна до скасування віз.
За такої "бази" у сфері боротьби з корупцію позитивний висновок ЄК стає все менш і менш реальним.
До того ж, згадані проблеми – не єдині. Україна зриває терміни по низці пунктів Плану дій візової лібералізації (ПДВЛ).
Як відомо, Київ сподівався, що Єврокомісія вже у грудні підтвердить готовність України до скасування віз. Нині це технічно можливо виключно в разі, якщо ЄС піде на поступки і закриє очі на недовиконання Україною деяких пунктів ПДВЛ.
Але враховуючи саботаж плану українською владою в останні тижні, ця імовірність прямує до нуля.
Це все Європа винна!
Адміністрація президента (а разом з нею – деякі депутати парламенту) готується до іміджевих проблем. Долати їх, схоже, планують звичним методом – не вирішуючи проблему, а перекладаючи на іншого вину за провал.
"Цапом-відбувайлом" цього разу обрали Євросоюз.
Авторові даного тексту останнім часом доводилося чути на неформальних зустрічах посадовців АП з журналістами: мовляв, ми зараз бачимо, що виконуємо всі вимоги ПДВЛ, але от побачите: ми виконаємо, а ЄС придумає, як нас зупинити і не скасувати візи.
Теза популярна, журналістам подобається.
"Але є одне але" – в АП чудово знають, що виконання безвізового плану зривають саме вони.
І від того, що Порошенко ще в січні робив відверто неправдиві заяви про "майже виконаний ПДВЛ", обсяг проблем та задач не став меншим.
Схожа ситуація – в Раді.
Авторові доводилося не один, не два і не десять разів чути від депутатів – в тому числі від керівництва парламентського комітету з євроінтеграції – тезу про те, що "ЄС висуває все нові й нові вимоги, яких ми не чекали".
Можемо з впевненістю та з документами на руках довести, що це – неправда. Всі без винятку законодавчі норми, які має ухвалити ЄС, були відомі Україні вже давно – по суті, ще з 2011 року. Саме відтоді вони "кочують" з одного щорічного звіту Єврокомісії в інший.
І кожного разу Київ намагається показати своє здивування, мовляв, "ой, яка несподіванка, ми маємо ще щось ухвалити"?
Це стосується всіх законопроектів, що ухвалені під час "безвізового тижня". Це стосується і змін до Конституції, і законодавства про антидискримінацію – ЄС наполягав на їх ухваленні в рамках ПДВЛ і в 2011, і в 2012, 2013, 2014, 2015 роках. Кожна дата – це посилання на європейський документ, де перераховані ці вимоги.
І, до речі, трудовий кодекс, який зараз перебуває на розгляді у ВР, не відповідає вимогам ЄС. Там просто відсутня норма про антидискримінацію, яку Україна повинна запровадити в рамках ПДВЛ. Тож в разі ухвалення закону в нинішній редакції результат очевидний: ЄС не зарахує цей пункт і чекатиме на ухвалення нового закону.
А якщо Київ і далі буде підтримувати удаване здивування, нові звіти будуть аналогічними. Українці й далі не матимуть безвізового режиму.
І – що найважливіше – ЄС остаточно втратить віру в те, що Україна здатна виконати обіцянки й провести необхідні реформи.
Чи потрібно це тому ж Порошенку? Навряд.
То чому Київ наполегливо йде до провалу? Відповіді ми не маємо.
Post Scriptum
Ситуація дійсно складна. Але навіть з неї є вихід.
Можливо, нам нарешті потрібно визнати, що ми не встигаємо виконати вчасно всі вимоги ЄС?
Це буде, принаймні, чесно. І тоді – не маючи фіктивного обмеження, не маючи завдання "зробити вигляд, що ми зробили все до грудня", змінити законодавство про формування антикорупційної прокуратури так, щоби до нього не було жодних претензій.
Якісно, без поспіху відкоригувати всі урядові законопроекти, до яких є претензії в парламенті.
І якщо ми оберемо цей шлях і покажемо, що готові на реальні зміни, а не на їхню імітацію, ЄС буде готовий зробити крок назустріч.
І тоді наша мета - безвізовий режим в 2016 році - знову стане реальною.
