Сірі кардинали української політики витрачають десятки міліонів на виборчі кампанії. Дорогу політичну рекламу варто заборонити
Україні пора покласти край "смотрящим", - пише у статті для Atlantic Council Андерс Аслунд - шведський економіст, старший науковий співробітник Інституту світової економіки Петерсона.
Переклад - НВ
Поки всі грошові потоки в країні контролюються "смотрящими", про успіх України говорити безглуздо.
Українська політика страждає від зачаклованого кола корупції. Вибори в країні обходяться дуже дорого, і для їх фінансування потрібні значні "сірі" та "чорні" кошти. Злочинці, які називаються сірими кардиналами, займаються цим чорним фінансуванням, яке отримують з бюджету країни та державних компаній. Щоб корумпованими стали всі, сірі кардинали та їх політичні союзники наполягають на тому, щоб міністри, депутати і чиновники отримували мінімальні зарплати, а значить, виявлялися залежними від "чорних" доходів. Вільні тільки ті, хто встиг заробити собі статки незалежним шляхом. Це порочне коло може і повинно бути розірваним, а для цього потрібно вдарити по кожному з ланок ланцюга.
Сірі кардинали хочуть, щоб міністри отримували мінімальні зарплати і залежали від "чорних" доходів
Почнемо з того, що зарплати міністрів, їх заступників, голів департаментів та депутатів потрібно відчутно підняти. Замість нинішньої ставки в $230 на місяць вони повинні отримувати як мінімум у десять разів більше. Нинішні зарплати були представлені коаліцією в компромісному бюджеті напередодні Нового року. Згідно з непідтвердженими даними, навіть деякі на перший погляд чесні міністри отримують від сірих кардиналів додаткові зарплати – в середньому $50 000 на місяць. Після того, як міністри і депутати стають залежними від сірих кардиналів, ті можуть наказувати їм виконувати доручення, несумісні з законом. Але якщо міністри будуть у змозі прожити на свою зарплату, їх, на даний момент брехливі декларації доходів і майна, можна буде піддати аудиту. Ці заходи можуть бути введені негайно.
По-друге, вибори в Україні неймовірно дорогі. Вибори у 2010 та 2012 році обійшлися приблизно в $1-2 млрд кожні. По відношенню до ВВП - це майже в тисячу разів дорожче, ніж у США. Парламентські вибори в Швеції коштували всього $12 млн, у Німеччині - $100 млн. Україні варто взяти приклад з Європи. На щастя, восьмого жовтня Верховна Рада прийняла закон про державне фінансування політичних партій, що обмежує суми, які приватні особи та підприємства можуть надавати партіям. Також потрібні аналогічні європейським заборони на дорогу політичну рекламу, зокрема, телевізійні ролики. Вибори в Україні повинні коштувати не більше $50 млн у цілому, хоча сьогодні - це половина витрат однієї-єдиної партії на всеукраїнську кампанію.
Третій крок – заблокувати фінансові потоки від держави до сірих кардиналів. Один з потоків йде прямо з бюджету (для його позначення використовується термін "дерибан"). Бюджетний процес треба посилити і зробити прозорішим. Всі витрати повинні бути абсолютно прозорими – Міністерство фінансів зараз намагається створити сайт, де будуть відображені всі витрати. Ще один фінансовий потік іде з державних підприємств через корупційну процедуру трансфертного ціноутворення. З 1 833 державних компаній України 1 500 не мають практично ніякої цінності; їх потрібно позбутися якомога швидше. Сто найцінніших підприємств повинні бути приведені до ладу, на них потрібно встановити ефективне управління, що зараз намагається зробити Міністерство економічного розвитку, незважаючи на шалений опір з боку сірих кардиналів. Після такої чистки більша їх частина повинна бути приватизована. Близько 200 підприємств виробляють озброєння і відносяться до Укроборонпрому, і до них потрібен особливий підхід з міркувань національної безпеки.
Четвертий пункт – необхідно дати міністрам право самим призначати заступників та голів департаментів. На даний момент сірий кардинал, який відповідає за певну галузь, як правило, призначає першого заступника міністра в якості свого "наглядача".
І, нарешті, сірих кардиналів необхідно вивести з бізнесу. Українська держава, ймовірно, занадто слабка, щоб впоратися з цим самостійно, оскільки всі політичні партії залежать від грошей, що поставляються сірими кардиналами, але західні партнери можуть їй допомогти. У вересні і жовтні українські видання опублікували фундаментальні дослідження, присвячені сірим кардиналам і їх діяльності – матеріали вийшли на НВ і Українській правді. Західні уряди можуть скористатися цією інформацією і розслідувати відмивання грошей, яке сірі кардинали здійснюють в їх країнах.
Ці заходи вимагають максимальної прозорості та пильності громадянського суспільства.
Чи можливо це здійснити? Так, хоча бій буде важким. Тим не менш, є надія: жодна країна, настільки корумпована, як Україна, не є одночасно настільки ж прозорою. Програє або прозорість, або корупція. Я б поставив на те, що програє корупція, як це вже сталося в країнах Центральної та Східної Європи, хоча їй і вдалося на пару з авторитаризмом здобути перемогу в більшості країн колишнього СРСР.
