Для балансу: серед беркутівців 18 лютого 2014 були й Люди
Серед тисяч виродків у сіро-синій формі були і Люди, - пише Маргарита Мудрик. - Деяким я зобов'язана життям: двоє беркутівців витягли мене із смертельного завалу людей у барикаді на Інститутській.
фото Vlad Sodel
Я думала, що мені і ще декільком десяткам людей прийшов кінець. Ми лежали один на одному у вузькому проході біля метро. Ніхто не міг піднятися. Ми кричали, борсалися і плакали.
Гранати вибухали під носом, під вагою одне одного ламалися кістки і стискалися легкі, дихати було вже нічим. У одного літнього чоловіка зупинилося серце і він, уже бездиханний, лежав прямо на моїй спині. Це був кінець. Я закрила очі і зовсім здалася. І тут сильні руки різким рухом витягли мене з живої трясовини.
Прийшовши в себе я побачила, що поранених, поламаних, побитих людей були десятки. Інститутська вила від тривоги і болю. Мусорські кийки не шкодували нікого. У медиків не вистачало рук.
Беркутівець, який врятував мене, відігнав іншого беркутівця, який бив нас.
Він приніс перекис, бинти, воду, і став разом зі мною, тремтячий руками, перев'язувати поранених.
Через маску і шолом я бачила тільки його очі, і повірте, там було рівно стільки ж болю і страху, як і в моїх.
Через десять хвилин почався штурм Майдану.
