Бомба під безвізовим режимом: Війна з біженцями в Яготині в питаннях і відповідях
У процесі здобуття Україною безвізового режиму з’явилася ще одна слабка ланка – не в Кабміні, не в АП і не у Верховній Раді, а в місті Яготин Київської області. Ідеться про ПТРБ – Пункт тимчасового розміщення біженців.
Всеукраїнський скандал з цього приводу наприкінці лютого роздмухали канал «112 Україна» та інтернет-видання «Страна.ua» – новий проект колишнього редактора газети «Вести» Ігоря Гужви.
Суть конфлікту, як його бачать невдоволені.
У спокійному райцентрі антинародна влада нібито перетворює один із гуртожитків на притулок для біженців «із Сирії». Серед них буде стільки терористів, що патріархальний куточок Київщини перетвориться на нову гарячу точку Європи або, як мінімум, у місті значно погіршиться криміногенна ситуація та поширяться заразні азіатські захворювання. Винен у цьому Євросоюз – мовляв, це він, замість того щоб приймати небезпечних мігрантів у себе, спрямовує їх в Україну.
Притулок для біженців у 18-тисячному Яготині будується не рік і не два, але пристрасті навколо скромної споруди спалахнули саме тепер, коли до його запуску лишається кілька місяців, і до остаточного рішення ЄС щодо безвізового режиму для України – фактично стільки ж.
Протести місцевих мешканців набули значно більшого розмаху завдяки «активістам» із Києва та з сусідніх районів. Причому ситуацію розігріли як праворадикали і ксенофоби, котрі лякають яготинців нашестям бойовиків ІДІЛ та інших «мігрантів-злочинців, які переховуються від міжнародного правосуддя», так і, наприклад, адвокатеса з претензією на регалії правозахисниці Тетяна Монтян.
«Коли яготинці стрибали на Майдані, вони вважали, що їх всіх пустять в Європу. Ну, тепер у них є прекрасна нагода продемонструвати суто європейську толерантність», – накинула Монтян пристрастей на вентилятор у перший же день поширення «скандалу».
Маніпуляції замість здорового глузду
І ось уже колишні учасники Євромайдану строчать у соцмережах обурені пости про те, яке має влада моральне право розміщувати біженців у збудованому державним коштом яготинському притулку, якщо в Україні залишаються без даху над головою ветерани АТО й вимушені переселенці з Донбасу.
До мітингу місцевих жителів проти нашестя мігрантів долучаються активісти «Свободи» та цивільного корпусу «Азов».
“Це наша земля! Ми загинемо, але ви тут не будете! Ганьба!!!” – кричать націоналісти у відповідь на виступ чиновниці Державної міграційної служби.
Люди в камуфляжі влаштовують «яготинський майдан» і виставляють блокпост, аби не допустити в місто «бойовиків ІДІЛ».
Автомобіль представниці ДМСУ в Яготині закидують яйцями.
Яготинська міськрада приймає «політичну» ухвалу про скасування свого колишнього рішення про виділення Державній міграційній службі земельної ділянки на вул. Студентській, 2 для будівництва Пункту тимчасового розміщення біженців та звертається до Верховної Ради із закликом забрати це неподобство куди-інде.
На «Новому каналі» та «1+1» в один день (!) виходять два ідентичні сюжети в програмах, відповідно, «Абзац» і «Гроші», в яких журналісти перевдягаються в східне вбрання, клеять собі бороди і приїздять у Яготин, напитуючи собі квартири, умови перебування серед українців та «достроково» лякаючи містян своєю присутністю.
Журналістські кліше типу «сирійське нашестя», «гетто для втікачів з Сирії» цілком вклалися в матрицю російської пропаганди з приводу ролі України у відносинах із ЄС.
«Безвизового режима – нет, членства в ЕС – не будет, зато сирийских беженцев – пришлют. Украинцам объясняют, что это и есть «перемога», – підвів до класично-маніпулятивного сюжету на каналі «Россия» Дмитро Кисельов.
«Прагнули в Європу? Звикайте жити за європейськими правилами», – і собі припечатав ведучий «Грошей» Олександр Дубинський, ну ні разу не запідозрений у замовних сюжетах.
Що й казати, картина сумна й місцями просто-таки середньовічна. Можна лише уявити, що коїлося б в емоційно й етично нестійкому українському суспільстві, якби Україна ВЖЕ була членом ЄС і мала свою квоту на прийом біженців з-за кордону. Також можна замислитись над тим, чи варто нам вимагати від громадян ЄС доброго ставлення до українців, які виїздять до Європи на ПМЖ, якщо самі зустрічаємо прибульців таким чином.
Але годі емоцій. Перейдімо до фактів.
Звернувшись із запитом до Державної міграційної служби України та відкритих джерел, «Новинарня» спробувала прояснити картину і довести, що не такий страшний яготинський Пункт тимчасового розміщення біженців, як його малюють деякі медіа, соцмережі й учасники мітингів. Що його тимчасовими мешканцями цілком можуть бути росіяни – втікачі від путінського режиму. А також попередити, що занадто активні танці з бубнами навколо ПТРБ можуть стати ще однією серйозною перешкодою на шляху до безвізового режиму та, не виключено, навіть асоціації з ЄС – у світлі голландського референдуму, який наближається саме от тепер.
Питання і відповіді
Чи існують в Україні інші пункти тимчасового розміщення біженців?
Яготинський ПТРБ – далеко не перший пункт тимчасового розміщення біженців в Україні. Уже тривалий час функціонують два такі пункти.
Перший – в Одесі (вул. Зої Космодем’янської, 7), розпочав свою діяльність у 2001 році, розрахований на одночасне проживання 200 осіб. Розміщені в ПТРБ іноземці проживають у гуртожитку, в якому обладнано кухні, душові, санвузли, а також приміщення для проведення культурно-масових заходів, комп’ютерний клас та клас для проведення занять з вивчення української мови, дитячу кімнату, фітнес-зал.
Другий – у Закарпатській області (розпочав діяльність у 2004 році, розрахований на одночасне проживання 120 осіб (м. Мукачево – 70 осіб, м. Перечин – 50). ПТРБ обладнано санітарними вузлами з умивальниками та душовими кабінами, медичними пунктами, кімнатами для приготування їжі. Розміщені в ПТРБ іноземці забезпечуються продуктами харчування, миючими засобами та засобами особистої гігієни. Також їм надаються соціально-побутові послуги, юридична та психологічна допомога, консультації з метою працевлаштування.
У цих мультинаціональних центрах – мінімум біженців із Сирії. І присутність ПТРБ не погіршує криміногенну, а тим паче епідемічну ситуацію в цих містах.
«Вони (ПТРБ в Одесі та Мукачеві й Перечині) не тільки не спричиняють незручності місцевим мешканцям, а й несуть певні блага для міста, зокрема підвищену увагу з боку ЄС, фінансові вливання, допомогу неурядових організацій», – сказала в коментарі «Детектору медіа» Наталія Гуржій, голова правління благодійного фонду «Рокада», що є виконавчим партнером Управління Верховного Комісара ООН з питань біженців.
Коли почалося будівництво ПТРБ в Яготині й на коли заплановано відкриття цього Пункту тимчасового розміщення біженців?
Введення в дію першої черги ПТРБ у місті Яготин Київської області заплановане в першому півріччі 2016 року. Перша черга – будівля на 101 ліжко-місце.
При цьому, як повідомила «Новинарні» директор Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України Наталія Науменко (та сама, чиє авто закидали яйцями), де-юре ПТРБ в Яготині було утворено ще в 2003 році Державним комітетом України у справа національностей та міграції відповідно до Закону України «Про біженців». Для його розміщення Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи передало Держкомнацміграції комплекс споруд недобудованого гуртожитку медучилища.
У 2011 році, тобто ще за президента Януковича, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №371-р, ПТРБ у місті Яготин віднесено до сфери управління Державної міграційної служби.
Недобудована споруда простоювала 15 років – після припинення бюджетного фінансування будови чорнобильського медучилища. Будівельні роботи вже в ПТРБ поновились навесні 2014 року.
«Ми позитивно розцінюємо цей проект не тільки з огляду на надання захисту біженцям, але і з огляду на створення нових робочих місць для яготинської громади. На сьогодні в даному пункті працевлаштовано понад 20 осіб, а в перспективі кількість працівників тут буде подвоєна», – зазначив днями під час відвідин ПТРБ голова Київської обласної держадміністрації Максим Мельничук.
На які кошти було облаштовано пункти тимчасового розміщення біженців у Яготині, в Одесі та Закарпатській області?
Яку суму з держбюджету України витрачено безпосередньо на ПТРБ в Яготині Київської області?
У відповіді ДМСУ з цього приводу зазначено: «На облаштування ПТРБ у м. Одеса та у Закарпатській області й реконструкцію ПТРБ у м. Яготин Київської області виділялися кошти з державного бюджету [України] та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців.
Для забезпечення реконструкції ПТРБ у м. Яготин Київської області Державною міграційною службою України були виділені кошти у сумі 34 млн. 642 тис. 222 грн.»
“Зважаючи на економічний стан в країні, на реконструкцію цього об’єкта (в Яготині), крім державних коштів, залучалися кошти міжнародних партнерів, зокрема Європейського Союзу, однак через недостатнє фінансування його реконструкція тривала понад 10 років”, – також пояснювала раніше прес-служба ДМСУ.
Які заходи проводила ДМСУ для узгодження відкриття цього пункту з місцевою громадою?
«Утворення та реконструкція ПТРБ у м. Яготин супроводжувалося рішеннями Яготинської міської ради, а саме – про надання дозволу на перепрофілювання зазначеного комплексу від 09.12.2003 №287, про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки під ПТРБ в постійне користування від 23.12.2003 №492-12-ХХIV, про передачу у постійне користування ПТРБ земельних ділянок під розміщення ПТРБ від 29.11.2011 № 658-16-VI», – сказано в письмовій відповіді Державної міграційної служби України на запит «Новинарні».
Як зазначили в ДМСУ, згідно зі статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада має право проводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
Однак «під час прийняття Яготинською міською радою всіх необхідних рішень щодо реконструкції та введення в експлуатацію ПТРБ територіальною громадою не порушувалося питання щодо недоцільності облаштування ПТРБ», – наголошують у Державній міграційній службі.
Водночас, як видно з сюжетів на телебаченні, на пікетах у Яготині деякі місцеві жителі заявляють, що громадські слухання з приводу притулку для біженців не проводилися.
Аби дещо розрядити напругу, голови ДМСУ та Київської ОДА під час візиту до Яготина заявили про потребу діалогу з городянами.
«З огляду на неоднозначне ставлення мешканців Яготина до майбутнього відкриття Пункту, міграційна служба спільно з Регіональним представництвом УВКБ ООН, громадськими організаціями та місцевими органами влади проводитимуть масштабну інформаційно-роз’яснювальну роботу. За будь-яких обставин біженців не поселятимуть до Пункту, допоки не буде досягнуто згоди більшості населення міста», – йдеться в матеріалі прес-служби ДМСУ.
Кого саме планується розміщувати в ПТРБ в Яготині? Наскільки тривалим є «тимчасове розміщення»?
Згідно із Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», у ПТРБ тимчасово розміщуються особи, котрі перебувають у процедурі визнання біженцем (або особою, яка потребує додаткового захисту), та котрих визнано біженцем (чи особою, яка потребує додаткового захисту).
«До ПТРБ направляються сім’ї та окремі іноземці, які не мають можливості самостійно придбати або піднайняти житло», – зазначають у ДМСУ.
Голова Служби Максим Соколюк підкреслює, що пункти тимчасового розміщення біженців призначені для поселення найбільш соціально вразливих категорій шукачів захисту, які тимчасово не спроможні забезпечити себе житлом, – багатодітних сімей, одиноких матерів з дітьми, дітей-біженців без супроводу, а також жертв насильства та тортур.
При цьому, приймаючи рішення про тимчасове поселення у пункт, міграційна служба зважає лише на соціальний стан шукачів захисту, але не на країну їхнього походження. Тому діючі пункти є багатонаціональними.
Тобто говорити про «сирійське гетто» і «загони бойовиків» щонайменше не коректно.
«Мова зовсім не йде про самотніх чоловіків», – наголошує Наталія Гуржій із БФ «Рокада».
За її словами, в ПТРБ живуть до тих пір, доки шукачі притулку не отримають офіційний статус біженця (якщо отримають). Надалі вони прирівнюються в правах до громадян України, мають право на працевлаштування і починають шукати житло, роботу, “і ми їм в цьому допомагаємо”.
“У центрі ж їм потрібно підтвердити свій статус, вивчити мову, адаптуватися, дізнатися про місцеві культурні традиції”, – каже представниця фонду, який є виконавчим партнером УВКБ ООН.
У письмовій відповіді «Новинарні» ДМСУ уточнює підстави, на яких Україна приймає таких шукачів притулку: «На базі ПТРБ передбачено утворення центрів прийому та перебування дітей, сімей з дітьми, одиноких матерів та одиноких вагітних жінок, з числа біженців та осіб, які потребують додаткового захисту згідно із Планом заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014-2017 рр. та Планом заходів щодо інтеграції біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, в українське суспільство на період до 2020 р.»
Чи можливе проникнення через цей Пункт в Україну радикальних ісламістських елементів із Сирії та інших «гарячих точок» на Близькому Сході, Африці і в Центральній Азії?
Відповідно до статті 9 Закону «Про біженців…», територіальні органи ДМСУ розглядають заяви іноземців про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту (в тому числі тих, хто розміщується в ПТРБ), спільно з органами Служби безпеки України. «У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів, територіальні органи ДМС мають право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається», – наголошують у Службі.
Власне, літера «Т» в абревіатурі ПТРБ означає тимчасове розміщення. Тож у разі виявлення фактів, які свідчать про неможливість надання людині офіційного статусу біженця в Україні, цю людину висилають за межі України.
Громадяни яких країн житимуть у яготинському ПТРБ?
«Провокації в ЗМІ почалися з сюжетів, де повідомляли про «250 сирійських біженців», але ніхто на мітингу не зміг відповісти нам, звідки взялася ця цифра і чому саме сирійські біженці, – каже Наталія Гуржій. – Найближчим часом має бути введена в експлуатацію перша черга центру, розрахована на 101 особу. А вже пізніше – ще одна черга на 149 осіб. І ніде не вказано, що це сирійці. Це можуть бути і політичні біженці з Російської Федерації, якщо вони потребують допомоги і не можуть найняти собі житло, і біженці з інших країн СНД – наприклад, узбеки або казахи. А також біженці з Афганістану, Іраку, Ірану – Міграційна служба каже, що у нас зараз зафіксовані люди з 41 країни світу, котрі просять притулку в Україні».
Чи є організація подібних пунктів умовою ЄС до отримання Україною безвізового режиму?
Так, зазначають у Державній міграційній службі.
Висновки
Що додати до сказаного? Якщо говорити про «розпил коштів», виділених на облаштування яготинського Пункту (а це один з аргументів противників ПТРБ), то, напевно, варто оперувати документальними фактами й апелювати до відповідних органів.
Але тема даної статті – інша. Тимчасовий притулок для біженців у Яготині – справа державної ваги.
З огляду на обсяги виконаних робіт, говорити про перенесення цього ПТРБ в інший населений пункт навряд чи доводиться. Та й немає такої доцільності, зважаючи на безпроблемне існування таких пунктів в Одесі й Мукачеві.
Просто першим двом ПТРБ пощастило «стартувати» раніше – коли питання європейської інтеграції та візової лібералізації для України не дійшло до фінальних раундів, коли суспільство не було настільки «розігріте» й радикалізоване, а російська пропаганда ще не вела «последний и решительный бой» проти європейської України.
Та й зрештою. З документів видно, що створення яготинського ПТРБ як умови безвізової «дорожньої карти» для України почали виконувати ще Янукович і Азаров – ті самі персонажі, проти зміни вектору яких і повстав Євромайдан. І буде прикро, якщо запуску ПТРБ завадять ті самі сили, що викинули Януковича із його «пункту тимчасового розміщення» в Межигір’ї та повернули Україні європейське світло в кінці тунелю.
…А для ветеранів АТО й вимушених переселенців із Криму й Донбасу є багато інших варіантів розміщення, інших статей держбюджету України зі значно більшим порядком витрат.
Автор: Дмитро Лиховій, Новинарня
