Під Бандерою жити не буду та Петро Ісакович Вальцман: як антифашисти відзначали трагедію в Одесі (РЕПОРТАЖ)
До полудня перед центральним входом на площу вже товпилося кілька сотень городян з квітами. Багато з них бачили в усьому, що відбувається, підступи “кривавих бандерівців”.
- Під Бандерою жити не будемо, подвиг діда не забудемо, - лунало з натовпу.
Не маючи можливості потрапити на площу, люди розкладали квіти і розставляли свічки на сусідніх клумбах. Дві жінки викладали гвоздиками слово “Пам'ятаємо”. Хтось намагався роздавати георгіївські стрічки.
- Навіщо ви це робите, це ж провокація. Ми сюди прийшли вшанувати пам'ять загиблих, а не займатися агітацією. Ви що не розумієте, що нас тут знову зіштовхнути лобами хочуть, - обурюється ленточкам жінка років сорока.
Чим більше людей збиралося на площі, тим безумніші дискусії в натовпі.
Пригадували і білий фосфор, завезений американцями в Будинок профспілок, і світову змова проти руського миру, і звільнення Одеси від євреїв, які захопили владу в країні.
- Ну, що ж ви все плутаєте! Не Вацман, а Вальцман. Петро Ісакович, - розповідав літній чоловік своїй співрозмовниці про президента країни.
Серед присутніх не тільки пенсіонери.
Молодь переважно всілася в холодочку, чекаючи, коли ж все-таки почнуть пускати на площу.
У натовпі було чимало чоловіків середніх років міцної статури без квітів.
- Приїхали сюди допомогти одеситам, якщо щось не так піде, - відповів один з чоловіків на питання кореспондента РБК-Україна.
А трохи позаду основної частини присутніх, на одному з газонів поставив свій мольберт 28-річний художник В'ячеслав. “Я назвав цю картину “Горе цибульне”, вона, як мені здається, дуже чітко ілюструє те, що тут зараз відбувається в серцях людей”, - пояснив він.
