Як президентський літак забирав Савченко з Ростова. Подробиці (ФОТО)

Заступник голови Верховної Ради, уповноважена президента з урегулювання ситуації на Донбасі Ірина Геращенко розповіла, як відбувалося звільнення Надії Савченко. За її словами, підготовка до цієї операції тривала кілька місяців.

“Не було жодної міжнародної зустрічі президента і міністра закордонних справ, де б не говорили про політв’язня номер 1 у Росії – Надію Савченко. Де б не вимагали її звільнити”, – написала Геращенко у “Фейсбуці”.

“Ми чекали від РФ відповіді про процедуру передачі Надії. Найбільше ми боялися всіляких коментаторів-всезнайок усіх мастей і фасонів, які чули дзвін, не знали, де він, але бігли на всі ефірі розповідати… І друга сторона брала паузу”, – зазначила віце-спікер парламенту.

“Навіть сьогодні, коли інформація про звільнення Надії передчасно просочилася в російські ЗМІ і її підхопили українські – ми дуже переживали, щоб операція не зірвалася”, – зізналася Геращенко.

Вона також розповіла про те, що відбувалося безпосередньо в день обміну Савченко на ГРУшників:

“Для нас зі Святом (прес-секретарем президента України Святославом Цеголком. – “Н”) сьогодні був майже детективний день.

6:30- літак. Президентський борт вилітає по Надію. Ростов.

Святослав Цеголко й Ірина Геращенко чекають на Надію Савченко в літаку

Ми не маємо права сходити з трапа. Операцією за дорученням президента керує керівник СБУ.

Згідно з домовленостями, Надія має зайти в літак у ту хвилину, коли російський літак, що в цей час приземлився у Києві, забере на свій борт двох російських вбивць-ГРУшників.

…Година очікування. Починається рух двох машин без номерів. Там – спецназ, ФСБ і десь там, за темними вікнами Надія… Чекаємо її виходу.

Раптом в нас зі Святом починають обриватися телефони: в російських ЗМІ запущено інформацію про літак, звільнення і т.д. Все затримується. Ми нервуємо. Дивимося з відчинених дверей літака в очі тим, хто в машині.

Все! Пішов рух! Вона виходить в оточенні десяти чоловіків в формі.

Вона дивиться на небо і жадібно хапає повітря. Вона піднімається на борт і кричить: “Слава Україні!” Ну, і ще дещо, але то нехай залишиться за кадром.

Даруємо їй букет у патріотичних кольорах . “Я не люблю квіти!” – відрізає Надія (чуєте, дорогі колеги, раджу вам Надії квіти не дарувати).

Кладе букет поряд: “Це мамі віддам”- каже.

Нарешті ми обнімаємося. Вона – як натягнута струна, ще не вірить в те, що відбувається, розповідає, що 5 годин сиділа в тому автобусі без номерів, очікуючи руху додому, в Україну.

Вона, мабуть, інакше уявляла собі ці перші емоційні хвилини.

Тим часом нашому борту поки що не дають виліт. Надя скидає зимові чоботи, психологічно відходить-відмерзає, показує нам свій нехитрий скарб, який везе в Україну: саморобки з паперу, які конструювала-збирала, аби зайняти себе в камері.

І подарунок мамі на день народження: тарілочку, яку сама склеїла, і тоді, у березні, не могла віддати сама.

І ще – два величезних пакети з листами. Це тільки ті, що отримала цього місяця!

Вона мчить в кабіну пілотів і нарешті посміхається. Щиро, широко і щасливо. Вона вже не Їжачок. Тільки в кабіні вона відчула, що все, що відбувається, – це правда.

У нас , якщо чесно, теж післястресся)
Бо перехвилювалися, бо знаємо, як важко боролися багато людей за звільнення Надії і як усе було хитко і непевно.

Надія говорить ті перші слова, які хоче сказати всім, хто її підтримував.
Потім знову різко піднімається з крісла і мчить в кабіну пілотів:
“Я мушу побачити перетин кордону!!! О! Україна! Харків! Полетіли в Чугуїв!” – сміється вона.

Дві години дороги ми спілкуємося про головне: звільнення всіх інших. Надія жадібно розпитує про інших заручників: скільки їх іще залишається в РФ і скільки в ОРДЛО, як просуваються переговори щодо їх звільнення.

Розповідаємо про те, що найближчим часом очікуємо позитивних новин про Геннадія Афанасьєва і Юрія Солошенка й тому так переживали, щоб сьогодні все відбулося.

Надія дуже хоче, щоб її Голос почув весь світ, і щоб цей Голос допоміг звільнити нам всіх наших бранців. Вірю, так і буде.

Нарешті Україна. Мама і сестра змогли обняти Надію.

А ми – працюємо далі. Маємо звільнити всіх”.