Порошенко написав для ЄС, чому саме українці - найбільші прихильники Європи. ПЕРЕКЛАД
Українці вірять в ідеали Євросоюзу найбільше з-поміж усіх країн континенту. Ця віра не сліпа - ясно, що і в ЄС вистачає недоліків. Ми обираємо Європу, тому що розуміємо, наскільки страшною може бути її альтернатива. А от європейці за десятки років миру і стабільності забули, що таке війна і тоталітаризм.
Про це йдеться в колонці президента Петра Порошенкa для Politico.eu - популярного європейського медіа.
ТЕКСТИ переклали головне з цього послання.
* * *
Об’єднана Європа нині переживає не найкращі дні. Від Brexitової лихоманки страждають і Схід, і Захід континенту. На кону доля тих, хто хоче відокремитися - так само як і доля тих, хто хоче приєднатися.
Але не час впадати у відчай. На часі - єдність, відповідальність та чітке бачення майбутнього. Щоб зрозуміти, як до такого дійшло, і як нам усім разом тепер із цього вибратися.
Brexit - це, передусім, криза віри.
На 60-му році існування Європейського проекту багато його громадян цінують те, що дає їм Євросоюз (мир, стабільність, свободу пересування) менше, ніж те, що ЄС потребує натомість (солідарність і наполегливість).
Але свобода і мир не мають ціни. Ця проста істина забувається людьми, які вже забули, що таке війна і що таке тоталітаризм.
Людська пам’ять - коротка.
Це стосується й України, де ті, хто два роки тому був шокований ганебним московським вторгненням, сьогодні закликають відновити нормальні стосунки з Росією. Хоча Кремль зовсім не поспішає давати їм якісь гарантії.
Люди, які в епоху зневіри зберегли свою віру - це не проблема, а частина рішення.
Ніде на континенті ви не побачите стільки віри в Європейський Союз, як в Україні.
Ця віра не сліпа - ми усвідомлюємо, що і в ЄС вистачає недоліків. Українці вірять у ЄС, бо прекрасно розуміють, якою страшною може бути альтернатива.
Якщо ідея об’єднаної Європи здаватиме свої позиції, її місце займе дещо до болю знайоме з європейської історії - національний егоїзм.
Але жодна інша ідея ще не прийшла на місце загальноєвропейської, жодна. Натомість її замінили жадібність і недалекоглядність, які ховаються під маскою прагматизму.
І тут не йдеться про прагматичність та передбачливість Черчилля.
Ті, хто наполягає на виході з ЄС, не мають жодного чіткого бачення майбутнього Європи. Вони просто хочуть узяти побільше влади і поменше відповідальності.
Де ж тут Україна, на цьому просторі між “від-” і “при-”, між вірою та страхом, між натхненням та сліпотою?
Україна - та частина Європи, яка прекрасно усвідомлює власні помилки. І не збирається зупинятися у своєму русі назустріч ЄС.
Бажання українців стати кращими громадянами не має ціни. Є Brexit чи нема, зневірились європейці чи ні, у війні чи мирі ми здолаємо шлях до об’єднання з іншими країнами континенту.
Для України це: більше справедливості і поваги, менше продажності та пострадянського безґлуздя.
Коли ми говоримо про бажання приєднатися до ЄС, це аж ніяк не означає, що членство в Союзі стало для українців самоціллю. Словами “Україна - це Європа” ми насамперед ставимо завдання для самих себе.
І нагадуємо європейцям: події дворічної давнини в Україні подібні до європейських революцій кінця 1980-х.
Те, що сталося в лютому 2014-го - аналог падіння Берлінського муру. Цього разу стіна впала в іншій частині континенту i в інший момент європейської історії. І ця подія вартує уваги цілого континенту.
Європа без волі до свободи, без політичної мужності й передбачливості не може бути самодостатньою сутністю. Така Європа - лишень територія.
Останній варіант якраз до смаку євроскептикам. Але чи допоможе цей варіант втілити людські мрії про краще майбутнє?
Україна обрала європейський шлях - і саме за цей вибір зазнала безпідставної збройної агресії.
...Європі варто тісніше триматися разом. Немає підстав поводитися егоїстично і вмикати задню.
Спільна рішучість - ось що потрібно ЄС. Україні ж така солідарність необхідна не менше, ніж континенту. Ніхто і ніде у Європі не повинен ставити під сумнів територіальну цілісність i суверенітет [її країн].
Угода про Асоціацію з Євросоюзом надихає українців навести порядок у себе вдома. В результаті безпечнішою та кращою стане й сама Європа.
Тобто справжня сила Європи - у здатності надихати інших на зміни.
Успішні історії ЄС (на кшталт асоціації чи спрощення візового режиму для країн, які зберігають віру в єдину Європу) - ось вірна відповідь тим, хто сіє страх, відчай і ненависть у нашому спільному домі.
Ми віримо в Європу.
Бо бачимо в ній те, чим ЄС є насправді - єдиний шлях до кращого майбутнього та єдині ліки від хвороби самозакоханості і розколу. Хвороба ця вже обійшлася нашому континенту в мільйони людських життів.
Минуло кількадесят років миру і процвітання - і виявилося, що Європа не отримала імунітету від цієї недуги.
Але вона здатна - і мусить - подолати захворювання.
Хто зберіг віру в об’єднану Європу, щільніше лави! Бо настав час вибору.
Обирати доведеться не між Сходом та Заходом. І не між тими, хто втратив віру, і хто її зберіг.
[Сьогоднішній вибір - між дією та пасивністю.]
Тим, хто зберіг віру в Європейський проект, пора взяти ініціативу у власні руки.