На $41.5 млрд. збільшилася капіталізація Нафтогазу за два роки. Компанія перестала бути корупційною дірою. Та реформи забуксували
Нафтогаз більше не є корупційною чорною дірою,. Вплив олігархів на Нафтогаз був значно зменшений, є успіхи у боротьбі з корупцією та був суттєво підвищений рівень прозорості, - , - пише Юрій Вітренко, головний комерційний директор Групи Нафтогаз для НВ.
Проблема з критичною залежністю України від російського газу і вимиванням коштів на користь Росії не виникла сама по собі.
Нам складно сперечатися з тими, хто каже, що до виникнення цієї проблеми був причетний і сам Нафтогаз. Тому що він де-факто контролювався олігархами. Що крали без сорому. Що Нафтогаз був корупційною чорною дірою. Навпаки, ми можемо лише додати, що навіть популізм політиків та суспільний запит на патерналізм не є виправданням, бо вони були не причиною, а наслідком олігархічно - клептократичної системи.
Співставляючи всі вищезазначені проблеми, стає очевидно, що шлях до енергетичної незалежності пролягає через позбавлення олігархів можливості впливати на Нафтогаз. Через пов'язану з цим боротьбу з корупцією на всіх рівнях, одним з найбільш ефективних засобів якої є забезпечення прозорості.
Ми значно просунулися на шляху до енергетичної незалежності. Ми вже позбулися залежності від закупівлі газу у Росії. Якщо залежність була наслідком олігархії, корупції та непрозорості, то цілком логічно, що позбавлення від цієї залежності було результатом того, що:
1. Вплив олігархів на Нафтогаз був значно зменшений. Ми продовжуємо цей процес, не дивлячись на шалений спротив системи.
2. Ми ефективно боролися з корупцією. Нашим першочерговим пріоритетом було прибрати корупцію на закупівлі газу, втрати від якої для країни становили десятки мільярдів доларів. Це вже зроблено. Тепер ми закуповуємо газ без посередників у провідних європейських компаній. Ціноутворення легко перевірити – це ціна газу на ліквідних європейських торговельних майданчиках (хабах) плюс зрозуміла маржа. Цю маржу можна порівняти з витратами на транспорт газу з хабу до кордону України або з маржою інших імпортерів (а їх чимало). Все це просто не залишає місця для корупції при закупівлі газу. Щодо корупції на інших рівнях в компанії – тут боротьба ще далеко не закінчена, але результати вже вражають. Наприклад, навіть іноземні партнери України високо оцінили успіхи Укргазвидобування, нашої дочірньої компанії, яка видобуває газ. Ефективна боротьба з корупцією дозволяє нам користуватися довірою і підтримкою міжнародних партнерів України.
3. Був суттєво підвищений рівень прозорості. Ми вже другий рік поспіль проводим повний аудит за міжнародними стандартами. Ми зробили прозорими тендери. Ми розпочали реформу корпоративного управління, в результаті якої вже сформована Наглядова Рада, де незалежні директори мають більшість. Ці незалежні директори були рекомендовані Номінаційним комітетом, який складався з представників міжнародних фінансових організацій (ЄБРР, Світовий банк, МВФ тощо). В свою чергу цей рівень прозорості та корпоративного управління дозволяє нам, принаймні дотепер, захищатися від політичного втручання, метою якого є залишити стару "систему".
Нам самим хочеться щоб все можна було зробити за день, або максимум за два. Але це нереально. Ми рухаємося вперед, але ми часто вимушені йти на компроміси і робити кроки вбік, або навіть назад.
Коли ми кажемо, що Нафтогаз контролювався олігархами та корупціонерами, ми розуміємо, що формально власником Нафтогазу залишалася держава, український народ. Тому ці олігархи і корупціонери не були зацікавлені в тому, щоб Нафтогаз був прибутковим. Навпаки, чим більше було проблем у Нафтогазу, тим краще було для них. У Нафтогазу не було коштів і економічного сенсу вкладати у видобуток. Погано для Нафтогазу, але добре для них – бо вони тоді забирають собі найкращі родовища. Це тільки один з багатьох прикладів.
Тому це також необхідно було змінювати. Неправильно коли національна нафтогазова компанія є хронічно збитковою. Навпаки, нормально, коли в неї значний прибуток. Ми це змінили, Нафтогаз став прибутковим. Замість того, щоб брати кошти з держбюджету, Нафтогаз став найбільшим платником податків в країні. Тепер він вже не "чорна діра", цінність якої для держави, для українського народу, дорівнює нулю.
...
Що далі?
Таким чином, ліквідація прихованих субсидій- одна зі складових тієї ціни, яку сплачують українці за можливість мати нормальне життя для себе та своїх дітей. Це ціна незалежності - від Росії, від олігархів, від корупції. Важливо тільки, щоб після цього у людей ще раз не вкрали шанс на нормальне життя.
За це потрібно боротися. Ми не маємо допустити, щоб нас зупинили на півшляху до справжньої незалежності.
Реформи зараз буксують. Закон про незалежного регулятора, який мав бути прийнятий одночасно із Законом про ринок газу, тобто ще півтора роки тому, не прийнятий й дотепер. Затримка з прийняттям європейських мережевих кодексів також не дозволяє побачити очікуваний результат від цілком європейського Закону про ринок газу.
Реформа корпоративного управління держкомпаніями розпочалася не на папері тільки в Нафтогазі. Але навіть у нас вона під загрозою зриву – компроміси та затримки з прийняттям рішень, які мають обмежити політичне втручання в роботу компанії, несуть критичну загрозу дискредитації вже навіть зробленого. Багато хто з корупціонерів та олігархів роблять це навмисно, бо вони не можуть допустити втрати контролю над державними компаніями – основним джерелом їх незаконного збагачення.
Повний текст статті - за посиланням
.
