Карімов був чи є найтривалішим президентом в екс-СРСР, але він відображає загальну тенденцію (ІНФОГРАФІКА)

Чи справді помер президент Узбекистану Іслам Карімов? Офіційний Ташкент не підтвердив факт смерті 78-річного Іслама Абдуганійовича. Утім, при цьому, за даними BBC, в Узбекистані скасували святкові урочистості з нагоди 25-річчя незалежності 1 серпня.

Так чи інакше, вісті від інформагенції “Фергана” наштовхнули на думки про “аксакалів”, які прийшли до влади в пострадянських республіках Середньої Азії й досі залишаються на посадах президентів.

“Новинарня” підготувала статистику правління щодо всіх глав держав колишнього СРСР.

Крім Іслама Карімова, який обійняв президентську посаду 24 березня 1990 року, із 1990-го залишається президентом також 76-річний Нурсултан Назарбаєв у Казахстані. Він став президентом своєї республіки на місяць пізніше, ніж узбецький сусід. Після відходу Карімова саме Назарбаєв залишиться єдиним на пострадянському просторі президентом, що тримається ще з часів СРСР.

Звісно, таке владне “довгожительство” – ознака автократії.

Перебування таких людей на чолі держав забезпечено кількаразовими референдумами про подовження їх каденції, про можливість для конкретної особи обиратися більш як на два терміни тощо.

Тим самим шляхом для “консервації” президента пішли “пострадянські демократи” в Туркменістані, Таджикистані, Киргизстані, Азербайджані, Білорусі.

Тож, за деякими винятками на кшталт бунтівного Киргизстану, в цих країнах, схоже, лише смерть здатна розлучити виборців зі своїм сюзереном.

Те саме стосується і “суверенної демократії” в Росії, де пан Путін вигадав власну схему (із застосуванням “підставного” Медведєва), як утримувати всю повноту влади з 2000 року.

Для демократичної країни пострадянського простору найбільший термін перебування президента на посаді – 10 років (дві каденції по 5 років). Цей графік зокрема витримали глави Естонії й Литви, Гендрік Ільвес і Валдас Адамкус відповідно.

Також – не дуже демократичні Роберт Кочарян у Вірменії й Леонід Кучма в Україні, який прихопив навіть “доважок” завдяки відтермінуванню виборів 2004 року та колізіям Помаранчевої революції.

Найкоротший строк – будучи повноважними президентами – “мотали” комуністичні глави Таджикистану 1990-1992 років Кахар Махкамов і Рахмон Набієв – 9 і 10 з половиною місяців відповідно.