Які проблеми підняв бунт проти поліції у Кривому Озері (РЕПОРТАЖ)
Незважаючи на промовисту назву, у Кривому Озері немає ніякого озера. Селище стоїть на річці Кодима та її притоці Бульбока, яка зараз фактично перетворилася на каскад ставів. На березі неподалік містка майже в самому центрі селища зустрічаю місцевого рибалку. Пан Ігор закинув кілька вудилищ і розповідає, що у водоймі можна спіймати навіть щуку або сома. Хоча в останні кілька днів не клює. Винні в цьому водолази, які розлякали рибу, - пише Андрій Голуб у репортажі "Криве Дзеркало" для Українського тижня.
Водолази, на яких скаржиться пан Ігор, реальні. Один із підозрюваних у вбивстві місцевого мешканця Олександра Цукермана поліцейських дав свідчення, що викинув знаряддя вбивства — травматичний пістолет — з моста в річку. Його два дні шукали у водоймі.
«Він (підозрюваний. — Ред.), мабуть, наплів, що сюди викинув, а сам десь сховав той пістолет. У четвер (25 серпня. — Ред.) тут «плавали» — нічого не знайшли, у п’ятницю вже з магнітом приїхали — знову нічого не знайшли», — переконує пан Ігор.
Слова рибалки про безрезультатні пошуки зброї згодом підтвердили в керівництві поліції Миколаївщини. Зранку в суботу в центрі Кривого Озера не велелюдно, а зустрічні неквапливо йдуть у власних справах. Лише численний десант представників ЗМІ чергує біля будинку загиблого Цукермана й нагадує про трагедію, яка сталася в селищі.
З розмов місцевих між собою стає зрозуміло, що спокій не абсолютний. Теми переважно пов’язані з убивством. Дехто намагається дізнатися, коли буде похорон загиблого та чому його перенесли.
Говорити про подробиці штурму відділу поліції охочих небагато. Голова Кривоозерської РДА Олексій Мірошниченко звернувся з вимогою покарати ініціаторів заворушень, тому більшість на запитання про ці події відповідає: «Чули, бачили, але самі там не були».
Поговорити про це погодилися лише місцеві підлітки. За їхніми словами, події після вбивства Цукермана відбувалися у два етапи: по-перше, денний мітинг біля прокуратури, коли люди домоглися вивезення тіла на експертизу до Миколаєва, а не до сусіднього Первомайська і ледь не влаштували розправи над підозрюваними поліцейськими. По-друге, вечірній невдалий штурм поліцейського відділка.
«Це був День Незалежності, і багато людей до вечора вже були напідпитку. Там активних «штурмовиків» осіб 30 було, з них 20 приблизно мого віку, тобто неповнолітні. Я не розумію, навіщо це було робити, якщо вдень усе вирішилося», — стверджує співрозмовник Тижня 16 років.
«Нова» поліція
На відміну від темпу життя в селищі територія Кривоозерського райвідділка поліції після трагедії нагадує розворушений мурашник. Свідченням невдалого штурму є сліди горілої гуми біля воріт відділка.
На подвір’ї та в приміщеннях багато людей у різній формі, велика кількість патрульних автомобілів, мікроавтобусів і ПАЗів силовиків. Уже 25 серпня голова Нацполіції Хатія Деканоїдзе ухвалила рішення розформувати місцеве районне відділення поліції. Вона й заступник голови прокурора області Степан Божило наступного після загибелі Цукермана дня прибули до Кривого Озера заспокоювати людей. Пізніше приїхав сюди й новий очільник обласної поліції Юрій Мороз.
Виконувати обов’язки безпосереднього керівника «нової поліції» Кривого Озера відрядили командира роти патрульних Миколаєва Олександра Горпинича. Він своєрідний «пожежник» у лавах поліції, якому вже не вперше доводиться залагоджувати конфлікти.
«Я щойно повернувся з Коблевого, там у нас також були певні негаразди, мені зателефонували й кажуть: збирай речі, їдь до Кривого Озера», — розповідає Горпинич подробиці свого призначення.
За його словами, у селище відрядили 6 патрульних машин із Херсона, Одеси та Миколаєва, а також 24 працівників для організації цілодобового чергування. Навіть така кількість поліцейських поки що менша, ніж працювало тут раніше. Згідно зі штатним розписом у Кривоозерському районі мало працювати понад 50 людей, а фактично працювало 36.
Окрім патрульних, які виділяються своїм зовнішнім виглядом, у місті помітні й інші представники поліції. Горпинич називає їх «спецротами поліції», а місцеві використовують інше слово — «беркут».
При цьому нарікань на роботу нових загонів серед місцевих мешканців почути не довелося. Хтось хвалить «беркут», який приїхав «і заспокоїв ситуацію», хтось зауважує, що стало спокійніше на вулицях уночі, а комусь імпонує ввічливість відряджених до Кривого Озера правоохоронців.
Горпинич пояснює присутність у Кривому Озері спецрот силовиків необхідністю продемонструвати наявність підтримки в патрульних на випадок ескалації насильства. У селищі ж пліткують, що «беркут» виведуть із Кривого Озера після поховання Цукермана, на яке збереться чимала кількість людей.
Хоча загибель Цукермана й стала іскрою, яка запалила народний гнів, не варто зводити справу тільки до цього факту. Розмови з місцевими та новими поліцейськими у Кривому Озері дають підстави припустити, що головним каталізатором стали загальні проблеми недореформованої правоохоронної системи України.
Жоден співрозмовник Тижня не заявив про систематичне насильство з боку правоохоронців, що можна було б пояснити психічними проблемами конкретних осіб. Натомість усі кажуть про те, що поліція фактично не виконувала своїх прямих обов’язків.
«Тут щоночі то бійки, то перегони на мотоциклах влаштовували, п’яних багато. Скільки ми не зверталися в поліцію, вони просто на виклики не їздили», — каже подружжя, яке живе неподалік будинку загиблого Цукермана.
Пан Ігор, рибалка, якого я зустрів уранці, був конкретніший: «Вони тут просто бізнес робили і все. У нас усі про всіх знають: хто на чому піднявся, хто наркотиками торгує. Всі знають, але брешуть одне одному. А поліція просто все кришувала». Не приховує цих проблем і новий керівник відділка Горпинич: «Тут люди думали, що вони окрема структура, окрема держава, їх ніхто не турбував. Те, що я зараз побачив, — вони працювали поліцейськими, але виконували зовсім іншу роботу. Вони були бізнесменами, комерсантами, «рєшалами» і так далі».
Влада пообіцяла провести в Кривому Озері «зразково-показову» реформу з випередженням запланованих термінів. При цьому Горпинич зізнається, що місцеві мешканці поки що не поспішають вступати до лав нової поліції. Тому кадрову проблему в перший час вирішуватимуть на обласному рівні.
«Я не хочу, щоб люди займалися не своєю роботою. Все має бути чесно: якщо ти слідчий, то ним і працюєш, якщо дільничний, то дільничний. А не так, що одну ніч дільничний, а іншу черговий. Це ненормально, вони губляться у своїх завданнях», — каже Горпинич.
Зараз відомо, що один із головних підозрюваних у вбивстві Цукермана уник атестації, тому що офіційно перебував на посаді «водія». Водночас члени атестаційних комісій апелювали до цієї проблеми ще торік.
Назва «друга Врадіївка» закріпилася за подіями в Кривому Озері не тільки через схожість народних виступів з аналогічним три роки тому. Селища справді містяться поруч, і їх розділяє трохи більше ніж 20 км. Окрім того, Кривоозерське відділення поліції структурно підпорядковане Врадіївському відділенню.
У Врадіївці також багато розмов про події в Кривому Озері. Анатолій Бурлака — місцевий активіст, який брав активну участь у протистоянні з міліцією у 2013-му. За його словами, тоді він намагався утримати людей від штурму відділка та розправи з міліціонерами, оскільки саме цього домагалася влада.
Бурлака стверджує, що за три роки поліція Врадіївки справді змінилася, але не так, як очікували люди. «Повного «бєспрєдєла», як раніше, звісно, немає. Проте ми з однієї крайності потрапили в іншу. Туди понабирали людей, які тепер просто нічого не роблять. Тобто на виклики не виїздять, із криміналом не борються. Вони сидять у відділку й відбувають номер», — каже Бурлака.
Як доказ своїх слів розповідає про гучне для Врадіївки пограбування ювелірного магазину. За його словами, магазин міститься в безпосередній близькості від поліцейського відділка, але ніхто не відреагував, а розслідування не зсунулося з мертвої точки.
Після сумнозвісних подій у Врадіївці керівників поліції вже тричі змінювали. Вони затримуються приблизно на рік, а потім їх переводять в інші місця. Бурлака стверджує, що активісти намагалися просунути туди місцевих ветеранів АТО, але ті не пройшли відбір комісії.
«Загалом було б непогано, якби дозволили обирати «шерифів», як в Америці. І тоді громада сама вирішить, який поліцейський їй потрібен», — каже активіст. Таку ініціативу в керівництві МВС анонсували ще в середині 2015 року, однак далі розмов справа не пішла.
Окрім того, врадіївчани наголошують на тому, що зі злочинами системи так ніхто й не розібрався. Завдяки народним виступам за ґрати потрапило четверо основних фігурантів зґвалтування Ірини Крашкової на чолі з капітаном поліції Євгеном Дрижаком, який отримав 15 років тюрми. Натомість інші скарги людей залишилися без розгляду.
«Ми подали до прокуратури 91 заяву, і жодної справи не порушили. Усіх поліцейських попереводили», — стверджує Бурлака. Також не зрушило з місця розслідування вбивства 15-річної Аліни Поркул ще в 2011-му. Обставини смерті Поркул схожі з обставинами злочину проти Крашкової.
Голова Нацполіції Хатія Деканоїдзе вже на осінь анонсувала другий етап реформи поліції. Однак досі не вщухли суперечки щодо попереднього етапу — атестації.
У Миколаївській області її проводили ще до того, як низка громадських активістів заявили про вихід із процесу. Член атестаційної комісії Ольга Худецька згадує, що дуже багато поліцейських із Миколаївщини свого часу працювало у Врадіївському або Первомайському відділках.
«Учасників тих подій не звільнили, а розпорошили маленькими групами по всій області. Думаю, так само буде й із розформуванням Кривоозерського відділка. Варто розуміти, що розформувати не означає звільнити», — каже Худецька.
Співрозмовники Тижня у Врадіївці визнають адекватну реакцію влади на ситуацію в Кривому Озері. Однак уже зрозуміло, що відряджені до селища патрульні з великих міст не працюватимуть там вічно. Чи здатна нова поліція проводити роботу над власними помилками, стане зрозуміло, коли в селищі з’явиться своя оновлена поліція.
