На Донеччині завершується створення проспекту Олекси Тихого: 50 км, чотири міста (КАРТА)
Донецька область зробила ще один крок до створення 50-кілометрового проспекту імені Олекси Тихого з єдиною нумерацією, який має з’єднати Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку.
Сьогодні, 28 вересня, міська рада Дружківки проголосувала за перейменування вулиці Московської на проспект Олекси Тихого.
“За” проголосували 22 депутати з 27 присутніх на сесії. Пропозицію підтримали всі фракції, представлені в міськраді, зокрема й міський голова Валерій Гнатенко.
Міський голова Валерій Гнатенко заявив, що це знакова подія для Дружківки, і наступний етап – створення єдиного проспекту Олекси Тихого від Слов’янська до Костянтинівки.
Серед жителів вулиці Московської було проведено опитування, і більшість респондентів підтримали ідею створення “трансміського” проспекту, названого на честь визначного земляка, правозахисника й дисидента Олекси Тихого.
Як писала “Новинарня“, голова Донецької обласної держадміністрації Павло Жебрівський ще під час засідання колегії ОДА 17 травня закликав міських голів Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов’янська в рамках декомунізації завершити процес створення в області єдиного проспекту імені Олекси Тихого.
Станом на кінець вересня 2016 року окремі топоніми для створення єдиного проспекту Олекси Тихого вже перейменовані в Слов’янську, Краматорську, Олексієво-Дружківці й відтепер – Дружківці.
На черзі – перейменування ділянок проспекту в Костянтинівці та частині Краматорська і Слов’янська.
Триває робота для встановлення єдиної нумерації будинків. Зокрема, міська рада Дружківки вже відправила в Донецьку ОДА дані щодо кількості будинків, які слід “підігнати” під номери єдиного проспекту.
Олекса Тихий
Олекса (Олексій) Іванович Тихий — визначний український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.
Народився 1927 року на хуторі Їжівка Краматорського району, загинув у травні 1984-го в тюремній лікарні міста Перм.
Автор самвидавних праць “Мова народу — народ”, есеїв “Роздуми про українську мову і культуру в Донецькій області” і “Думи про рідний Донецький край”, що стали, крім його участі у Гельсінкській групі, причиною обвинувачення Тихого в “антирадянській пропаганді”.
