Кінокритики схвально сприйняли «Століття Якова» - кіно про історію України через призму життя однієї людини (ВІДЕО)

Літературний твір, який описує історію України через призму життя однієї людини – волинського селянина-довгожителя Якова Меха, став переможцем конкурсу «Коронація слова – 2010».

Головний герой «Століття Якова» народився ще за часів Російської імперії, став учасником багатьох історичних подій і зустрічає старість у сучасній незалежній Україні. Переживши війни, полон, втрату близьких і велику любовну драму, він не втрачає людяності й жаги до життя.

«1+1» влаштував у Києві допрем’єрний показ першої серії нової чотирисерійної історичної драми «Століття Якова», знятої за однойменним романом українського письменника Володимира Лиса, що був опублікований у 2010 році.

Присутні на допрем’єрному показі журналісти та критики озвучили компліментарні відгуки про побачену першу серію, відзначивши, у першу чергу, талановиту роботу оператора та харизматичний акторський склад.

Водночас говорили й про недоліки – наприклад, про недостатню історичну складову. Продюсери пояснили, що акцент на любовній лінії в першій серії зроблено спеціально задля залучення ширшої глядацької аудиторії. Але творці обіцяють, що історичної складової стане більше в наступних епізодах серіалу.

«Цей роман вважаю одним із найкращих у сучасній українській літературі, він давно просився до екранізації. Те, що я зараз побачив, такого ж високого рівня, як і літературна першооснова, дуже приємні враження. Це важливо, що в нас нарешті з’являється кіно українською мовою, який містить культурні та історичні традиції», – поділився враженнями голова Державного агентства з питань кіно Пилип Іллєнко.

«Прийнято вважати, що в сучасній українській кіноіндустрії є проблема зі сценаріями та акторами. Але я хочу сказати, що така проблема буде, доки українських акторів не почнуть знімати в головних ролях. Цей питомо український проект, до якого не залучено сторонніх облич, доводить, що в нас є талановиті, надзвичайно цікаві, харизматичні актори. Це дуже приємне відкриття», – зазначив кінознавець Володимир Войтенко.

«Хочу відзначити операторську роботу, відзначити вкотре, бо наша операторська школа ніколи не викликала сумнівів. Але ми звикли до того, що в серіалах часто не надто звертають увагу на якість картинки, і глядач зазвичай більше слухає телевізійний продукт, ніж дивиться. Цей проект може залучити глядача більше дивитися, ніж слухати. Разом із тим, я чекав більше історичного матеріалу, бо ця робота має етнографічні ознаки, але не більше того. Я розумію, що це вимоги жанру мелодрами. Сподіваюся, що в подальших серіях побачимо більше історії», – підкреслив кінокритик Сергій Тримбач.

У коментарі «Детектору медіа» Бата Недич зазначив, що робота над стрічкою була досить легкою, переживань і побоювань у режисера не виникало: «Такого досвіду, як у мене, немає ні в кого на пострадянському просторі. Це була дуже цікава робота, і я чекав зйомок із нетерпінням, бо це мій перший досвід у створенні історичної драми, а я люблю різноманіття, дякую каналу, що надав можливість проявити себе в цьому фільмі. Усе відбувалося легко й правильно, так як має бути, тому ми змогли впоратися за 22 знімальні зміни.

Нам вдалося показати людину, яка не за власним бажанням була втягнута в різні історичні події, але при цьому не втратила себе. У головного героя, можливо, не все вийшло в особистому житті, бо він хотів бути просто людиною, кохати, жити в сім′ї, працювати на землі, а йому не дали. Але він залишився тим, ким хотів бути».