Оксана Забужко про новий театр: ми потроху вилазимо з тьми нашої колоніальної ночі

Взагалі-то, новина мала б звучати так: ВПЕРШЕ ВІД ДОБИ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В КИЄВІ ЗБУДОВАНО НОВИЙ ТЕАТР. І це, їй-богу, - прекрасна новина! Історична, - про це написала у своєму фейсбуці письменниця Оксана Забужко.

Тому що, любі кияни й "співчувальники", в разі хто забув, - востаннє спеціалізоване театральне приміщення (в клубі "Харчовик", тій симпатичній конструктивістській будівлі на Контрактовій, де нині міститься Дитячий музтеатр), - було відкрито в Києві - в 1933 р. (!): останнім відлунням уже "відстріляних" 1920-х.

Звідтоді - прошу вдихнути й видихнути - Радянська влада не збудувала в Києві ЖОДНОГО театру (тільки кінотеатри, оскільки "из всех искусств для нас важнейшим является кино и цирк" (В.Ленін), та ще - Палац "Україна", що призначений був для партз'їздів, але і з ним вийшла погана історія: в "Музеї покинутих секретів" я відтворила її так, як тоді, в 1970-ті, її в Києві переказувано, в дійсності ж архітектор не "повісився в ЦК", а делікатно звідти вийшов і скочив з мосту в Дніпро, - і ще жодного разу ніде я тої історії, свідки якій іще живі, не прочитала в документальному викладі, - от же цікаво, і чому б же то?.. чому досі дружно мовчать на тему "советского культурного строительства" "києвознавці" й "києволюби"?..)

Скільки за СРСР було ЗРУЙНОВАНО театральних приміщень (як, напр., Дім Дворянського зібрання на Майдані, "замінений" у 1975-76 рр. Будинком профспілок) - це окрема тема, до якої теж іще "не дійшли руки". Ні в чому так переконливо не проявляється колоніальна політика, як власне в т.зв. "культурному будівництві", і "жодного збудованого театру в столиці за 83 роки" - для всякого тямущого найкраще свідчення, на який рівень "мєрзості запустєнія" було ту нещасну "столицю" приречено...

А ще це означає, що чотири покоління киян було наглухо відрізано від самого концепту СУЧАСНОЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ. Хто не сильно шариться за кордоном по європейських театрах - так і змушений був лишатися в своїх уявленнях про театральне приміщення на рівні "плюшу з балкончиками".

Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром. Гарненько подумайте.

Може, тоді ви так само нетерпляче чекатимете в ньому першої прем'єри, як чекаю я, - щоб зацінити інтер'єр.

І, можливо, порадіти, - що ми таки потроху вилазимо з тьми нашої "колоніальної ночі"...