На алеї Небесної сотні аферисти, які збирали гроші на АТО, побили героя АТО (ФОТО)

"Мене били сильно, і я не міг нічого з цим зробити, бо після першого неочікуваного удару відчував лише глухий страшенний біль в голові і нічого не розумів. Три важкі контузії під час війни дали свій результат".

Про свою "пригоду" з аферистами пише Геннадій Дубров, "кіборг" із позивним "Бізон".

Спробую коротко про все.

Лікарі надали допомогу. Розсічена брова та губа. Медики обкололи мене знеболюючими і дали таблетки від тиску, бо сердечко билось із такою швидкістю, що ледь не стався інфаркт. Зараз сильно нудить, голова крутиться, можливо, викликатиму швидку. P.S. Мені 25 років.

Написав заяву в поліції, але, як мене вже встигли попередити, “шансів мало”, бо це легкі тілесні, і важко буде довести.

Завтра йду на слідчу медичну експертизу.

Бісить багато моментів!!! Один з них – оперативність. Сьогодні неділя (29 жовтня). Тому Хрещатик перекритий авто поліцейських. Коли я скотився з Інститутської і йшов на мигаюче світло їхніх машин, по обличчю стікала кров, поліцейські сказали “Ок, чекайте, викликаємо наряд і медичну допомогу”. І жоден з них не побіг затримати хоч на декілька хвилин свідків, щоб хоча б записати їхній мобільний.

Чому мене побили?

…Є речі, які ніколи не пропущу і не пробачу. Майдан для мене – це місце точки неповернення і в якомусь сенсі святе місце, а особливо пам’ятник Небесній сотні. Часто буваю у тому районі. І одразу біля пам’ятника між квітами, лампадками та синьо-жовтими стрічками щоразу стоїть паперова коробка від “Нової пошти”, на ній наклеєний на А4 напис “на госпіталь”. На коробці немає жодних печаток та пломб.

Поблизу пам’ятника неадеквати, які розмовляють нецензурною лексикою, пропонують людям синьо-жовті стрічки за гроші і при цьому кажуть, що збирають на шпиталь.

Я з ними неодноразово розмовляв. Просив, щоб вони поставили пластикову опломбовану коробку з печаткою благодійної організації. Вони цього так і не зробили.

Натомість 30 червня вони напали на Ira Tsybuh. Деталі тут

Важливо, що ці люди справді абсолютно неадекватні, агресивні та аморальні лицеміри.

Ми не раз намагались з ними поговорити, але вони нічого не розуміють, бо це їхнє джерело доходу і видно, що вони не відмовлятимуться від нього.

Ну і загалом, коли Іра запитала, чи вони не бачили, хто декілька тижнів тому розбив пам’ятник, вони відповіли: “А что здесь такого?”

Вже не цитуватиму їхнього нецензурного трешу у нашу сторону.

Ми не раз намагались нормально поговорити. Щоразу представлялись і казали, хто ми. Вони знали, що я кіборг і боєць АТО. Практично щоразу жінка, яка теж представлялась як волонтер, знімала все на відео і жодного разу його ніде не публікувала, бо правда на нашій з Ірою стороні.

Для чого нам це?

Бо я не можу проходити повз, коли якась сволота наживається на війні. Я не можу застрелити Пороха чи Полторака. Не ллю зраду і т. д., намагаюсь змінювати на своєму рівні.

Як мене побили?

Сьогодні я йшов на пошту за посилкою. Знову побачив ту коробку і купку знайомих неадекватів зі стрічками. Почав з ними говорити, спочатку жіночка сказала, що зараз по мене прийдуть, і за декілька хвилин я отримав від мужичка поблизу в голову разів зо п’ять.

Він втік. Якщо чесно, не дуже пам’ятаю, скільки часу пройшло, поки почав йти до поліції.

Хто ці люди?

Я чітко знаю, як нападник виглядає, і як виглядають всі інші продавці стрічок – “волонтери”, що збирають “на шпиталь”.

У коментарях Valeriya Shevchenko написала:

– Цю жінку звати Дмитрієва Ольга Вікторівна. Півтора роки тому вона теж мені погрожувала, чіпала за шию зі словами “понавішувала на себе золото”, з нею теж був молодик.