В бідній напівтіньовій економіці, як в Україні, дороги добрими бути не можуть математично (ТОЧКА ЗОРУ)
Декілька слів щодо зрадомантр про поганий стан українських доріг, - висловлює свою думку економіст Борис Кушнірук.
Дорога Кропивницький-Миколаїв
Вартість будівництва 1 км дороги на чотири смуги коштує від 3 до 5 млн доларів (це без підземних переходів, складних розв'язок, шляхопроводів).
На Заході ця вартість сягає до 10 млн доларів. Капремонт доріг коштує від 2 до 3 млн доларів.
З Вікіпедії: "Автомобі́льні шляхи́ Украї́ни — мережа доріг на території України, що об'єднує між собою населені пункти та окремі об'єкти та призначена для руху транспортних засобів, перевезення пасажирів та вантажів.
Протяжність автомобільних державних доріг в Україні становить 169,5 тис. км. Мережа основних маршрутів поширена по всій країні і з'єднує всі великі міста України, а також надає транскордонні маршрути із сусідніми країнами, з них з твердим покриттям — 165,8 тис. км. За стан цих доріг відповідає Державне агентство автомобільних доріг України.
Ще є 250 тис. км вулиць міст, за стан яких відповідають місцеві органи влади. Також є відомчі і внутрішньогосподарські дороги".
Якщо враховувати, що після 20 років експлуатації дорогу потрібно робити фактично з нуля, неважко порахувати, скільки потрібно коштів щорічно витрачати лише на будівництво державних доріг. Без капітальних та поточних ремонтів це десь 33,2 млрд доларів. І це без доріг вулиць міст.
Ця сума дорівнює розміру всіх доходів державного бюджету на 2018 рік.
Не потрібно бути великим економістом, щоби зрозуміти, що з таким розміром економіки, включно з тіньовою, ми ніколи, підкреслюю ніколи, не матимемо якісних доріг. Ми в принципі в осяжні строки (15-20 років) не матимемо, навіть у наближенні, той розмір економіки, яка могла би продукувати збір податків в обсязі, достатньому для будівництва та ремонту доріг. Це навіть без урахування розкрадання бюджетних коштів при їх будівництві та ремонті.
Наприклад, у Бостоні пару років тому завершили будівництво платної дороги по місту (з тунелями). Вартість будівництва становила 10 млрд доларів. Це лише одна дорога в одному місті. Мешканці міста дуже раділи цій дорозі і чекали на неї півтори-два десятка років.
З цього випливають три висновки. По-перше, не варто розповідати про погану центральну та місцеву владу, яка неспроможна забезпечити якісний стан доріг. Сімома хлібами тільки Господь у Біблії міг усіх людей нагодувати.
У повсякденному житті все значно прозаїчніше.
Дорослим людям це все ж таки варто розуміти.
По-друге, коли наші водії на євробляхах розповідають про те, що вони не хочуть платити великі податки при купівлі вживаних авто, то хочу нагадати, що практично ніхто з них у повному обсязі податки на доходи не сплачує, при далеко не надвисоких ставках.
Тому держава цілком має право встановлювати інші види та ставки непрямих податків, які дозволяють акумулювати до державного та місцевих бюджетів кошти, необхідні, у тому числі, щоби утримувати дороги хоча би в такому стані, який дає можливість взагалі пересуватися на авто.
По-третє, нам якомога скоріше потрібно ухвалити закон про концесії, який дозволить залучати приватні інвестиції у будівництво платних доріг. Це кардинально не вирішить проблему жахливого стану українських доріг, але може хоч трохи покращити ситуацію.
