Любовний тролінг проти мови ворожнечі. Війна тролів у Німеччині
На цьому тижні німецький Інтернет обговорює появу проекту, що ставить собі за мету очистити Інтернет від "мови ворожнечі" та тих, хто нею користується. Армія "гарних" тролів вийшла на стежку війни проти "поганих" тролів – питання тільки в тому, хто визначає "гарних" і "поганих".
Anton Pavlushko, 10.05.2018 спеціально для ITUADE
***
Німецький сатирик Ян Бьомерман (Jan Böhmermann) на інтернет-конференції re:publica, що проходила у Берліні на початку травня, закликав боротись проти ненависті в Інтернеті, а саме проти її розповсюджувачів – організованих тролів. Заклик відбувся під час дискусії з авторами документального фільму "Видали себе: так організовують ненависть в мережі".
Близько 6000 людей об'єднались в проект "Reconquista Germanica" з чіткою структурою поділу на "генералів", "офіцерів" та "рядових", що розповсюджували контент в Інтернеті. На закритому сервері, що використовував програму Discord для створення закритого комьюніті, вони спілкувались між собою, розповсюджували та виробляли контент. Дискусії в Інтернеті цілеспрямовано спрямовувались в потрібне їм русло. Особливо активно ця група використовувалась під час виборів до німецького Бундестагу у вересні 2017-го роду та фактично підтримували консервативну партію "Альтернатива для Німеччини" (AfD). Схожа тактика була використана в США під час передвиборчої компанії Дональда Трампа.
Журналісти видали себе за правих активістів та приєднались до "Reconquista Germanica", щоб розказати про внутрішню кухню мережі правих тролів. Окремо треба визнати, що в німецькому Інтернеті, як і політикумі, всі вороги "лівих" одразу стають "правими", а всі вороги "правих" стають "лівими". В дискусіях можна спостерігати виразну поляризацію, й один-два наче нейтральних коментарі можуть одразу зробити з будь-якого користувача "нациста" або "антифа".
На hate speech було вирішено відповісти love trolling. Замість того, щоб Інтернет наповнювався ненавистю, було вирішено наповнити Інтернет "любов'ю". І щоб якось почистити Інтернет від ненависті, було засновано "Reconquista Internet". Це теж проект тролів, але цього разу це вже "правильні" тролі.
Журналіст Бьомерман пропіарив цю нову мережу та закликав у себе в Twitter-і вступати в ряди "правильних" тролів, щоб відвоювати собі Інтернет. Цей проект також було проанонсовано в його гумористичній передачі "Neo Magazin Royale".
Журналіст-сатирик Ян Бьомерман став відомим на весь світ, коли в гумористичній манері образив президента Туреччини Ердогана – принаймні, турецька влада побачила в цьому образу і спробувала притягнути його до відповідальності через суди. Німецька влада довго думала, чи можна судити за це німецького сатирика. Зрештою, вся ця справа закінчилась нічим, але Бьомерман став ледь не героєм боротьби вільної преси проти диктаторів.
Новий проект швидко набрав понад 50 тисяч користувачів, про нього жваво розповідали німецькі ЗМІ. Однак, методи самої боротьби з "ненавистю" викликали запитання. Бьомерман виклав списки користувачів, яких можна заблокувати, чи на яких можна просто поскаржитись:
Спочатку здавалось, що це дійсно сатира на проект "Reconquista Germanica", але згодом були викладені списки користувачів, яких радять блокувати. Так само були викладені інструкції, як це робити в промислових масштабах. Виявляється, в Twitter є функція, де можна завантажувати списки користувачів для блокування, які потім можуть поширювати інші користувачі. Раптом деякі користувачі прокинулись популярними, отримали свою порцію shit-шторму замість анонсованого love trolling.
Коли стало зрозуміло, що німецький державний канал ZDFneo став учасником акції з блокування користувачів в Інтернеті, через свій Twitter вони почали робити вигляд, що не мають до цього стосунку і це особиста справа журналіста Бьонермана і його команди. Пікантності всій цій історії додавало те, що Бьонерман і Ко знімали свою програму для державного каналу, яка фінансується через спеціальний податковий збір GEZ. І замість надпартійної виховної функції, державний канал практично став на сторону умовних борців з "правими" користувачами Інтернету.
Якби журналісти робили це на повністю приватному каналі, виходячи зі своїх особистих переконань, то не було б ніяких запитань. Але розповсюдження і вироблення цього контенту фактично було профінансовано платниками податків.
Загалом цікаве питання, хто і за якими критеріями складав ці списки "поганих" тролів. Чи реально треба виробляти передачі для державних каналів з таким контентом, і за який контент зрештою відповідає канал, якщо в разі виникнення питань одразу дистанціюється від передачі та її змісту. Ну це ж все була сатира! Чи ні? Чи загалом сатира, але все ж не дуже? Хм...
Потім почали виринати неприємні питання про методи зйомки самого фільму, коли два "правих" троля, навколо розповіді про яких крутилась ледь не половина фільму, виявились якимись загалом "лівими" відео-блогерами, що дійсно вважають себе тролями й пишаються цим, але не є учасниками якоїсь "реконкісти".
Як і більшість медійних скандалів, ця історія завершиться нічим. Проте іноді буває цікаво поспостерігати за боротьбою журналістів проти мови ворожнечі в Інтернеті за допомогою іншої ворожнечі. Іноді здається, що українські та німецькі ЗМІ знаходяться на різних етапах розвитку, і тому не треба їх порівнювати. Але іноді ми стикаємось з дуже схожими проблемами. Мабуть, ми таки ближчі один до одного, ніж це здається.
