Мораторій ціною в мільярди євро: чому Україна буде змушена відкрити ринок землі
22 травня Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив рішення за скаргою двох українських пенсіонерів. Якщо коротко, то рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" можна вкласти в одне речення:
Суд вимагає скасувати земельний мораторій, бо він порушує право людини розпоряджатися своєю власністю, гарантоване статтею 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини, а також статтею 41 Конституції України, та замінити його дієвою моделлю ринку землі, на розсуд України.
Про це у своїй статті нагадує заступник виконавчого директора МФ "Відродження" Тарас Качка для Європейської правди.
Але текст цього рішення – цікава сага про те, як благородні наміри наших державних діячів перетворюють звичайне життя простих людей на пекло.
Софія Степанівна Зеленчук з Долини Івано-Франківської області й Віктор Антонович Цицюра з Тернополя – типові українські власники невеликих земельних паїв. В обставинах їхнього землеволодіння немає нічого надзвичайного. Тому все, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ, можна застосувати до всіх 7 мільйонів невеликих українських землевласників.
Рішення дуже добре виписує усю законодавчу сагу з постійним продовженням мораторію, а також інші норми українського законодавства, які заганяють землевласників у глухий кут. Хоча це більше може цікавити істориків.
Для актуальної дискусії більш цікаво, як пояснює цю законодавчу епопею уряд. Видно, наскільки благородними і цивілізованими виглядають наміри української влади у її власних очах. Адже одним із ключових аргументів уряду стали… масові протести проти скасування мораторію. "Метою мораторію був захист продовольчої та національної безпеки країни", – йдеться також у поясненні офіційного Києва (його аргументи наводяться в рішенні ЄСПЛ). "Випуск землі в обіг загрожував її концентрацією в руках магнатів або ж іноземних і недружніх сил... а також збіднінням селян", – доводив уряд у листуванні зі Страсбургом.
Але найцінніше – це позиція судів ЄСПЛ і їхня правова оцінка українського земельного мораторію. Параграфи 97–149 рішення мають обов’язково прочитати усі депутати й урядовці, щоби зрозуміти, чому європейська правова думка не сприймає існування земельного мораторію у нинішньому вигляді.
Судді ЄСПЛ знають, що український Конституційний суд 14 лютого цього року відмовився розглядати це питання, оскільки, на його думку, "в конституційному поданні... не наведено аргументів щодо неконституційності [земельного мораторію]".
Європейський суд з прав людини відверто "тролить" КС, підкреслюючи, що саме це (тут так бракує позначки "іронія" в тексті рішення) не дало КС можливості детально зануритись у суть питання. Не забувши поставити у приклад німецький конституційний суд, який провів таку оцінку.
Але облишмо юридичний гумор і повернімося до суті питання. І повторимо ці солодкі для раціональних людей слова: мораторій порушує Європейську конвенцію про захист прав людини, а також право людини розпоряджатися своєю власністю, гарантоване Конституцією.
Чому? Тому що, на думку ЄСПЛ, українська влада була вкрай непослідовна у продовжені й модифікації мораторію і цим створила правову невизначеність (§121 рішення). Тому що українська влада непропорційно трималася найжорсткішого варіанту обмеження, маючи в розпорядженні інші інструменти досягнення початкових цілей влади (§130).
І нарешті – мораторій непропорційно перекладає проблеми на плечі власників (§148). Не на державу і агрохолдінги, а на власників паїв.
Головне – українська влада просто не може пояснити, чому потрібно зберігати дію мораторію. ЄСПЛ чітко говорить, що якщо і були раціональні причини запровадити мораторій, то вони з часом втратили свій сенс і зараз їх просто немає. Це наскрізна лінія в позиції ЄСПЛ.
Не менш однозначно Суд говорить і про роль держави: національна влада має пряму демократичну легитимність і кращі можливості для оцінки місцевих потреб і умов.
Простою мовою: лише Україна має ухвалювати рішення, якою має бути модель ринку землі. ЄСПЛ не вирішує за нас, якою вона має бути.
У рішенні також присутній порівняльний аналіз моделей ринку країн-учасниць Конвенції. Суд навіть зазначає, що в Європі свого часу існували схеми, які були фінансово обтяжливі для власників землі, але вони мали обмежену дію і чітку соціальну мету.
Суд пояснює: будь-яка модель ринку землі (ліберальна чи соціально орієнтована) має право на існування. Але вона має бути чіткою, прозорою і передбачуваною, а головне – мати сенс.
А український мораторій, який щороку продовжується, став просто безглуздою забороною.
Власне, так треба розуміти юридичний висновок ЄСПЛ у §148 рішення: Суд дійшов висновку, що держава-відповідач перейшла межі широкої свободи дій і не забезпечила справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та правом власності заявників.
Але найцікавіше, як саме ЄСПЛ фактично змусив Україну скасувати мораторій до кінця цього року.
По-перше, Суд відзначив, що проблема, яка має наслідком порушення статті 1 протоколу № 1, стосується законодавчої ситуації як такої і висновки Суду поширюються далі, ніж інтереси виключно заявників у цій справі.
Суд вважає, що Україна має вжити належних законодавчих чи інших загальних заходів, щоб забезпечити належний баланс між власниками сільськогосподарських земель та інтересами суспільства, у відповідності з принципами захисту права власності, визначеними ЄСПЛ. Визначати, як ці інтереси будуть збалансовані – не завдання Суду (§150)
Чітко і по суті. Щоб ні в кого не було сумнівів: Суд вимагає законодавчо врегулювати проблему в цілому! А також додає, що не присуджує грошову компенсацію заявникам, але якщо Україна необгрунтовано зволікатиме з ухваленням відповідних законодавчих змін, ситуація щодо призначення компенсації може кардинально змінитися (§157).
Тобто, коли в грудні Рада знову здійснить спробу продовжити дію мораторію, це означатиме одне: Україна не лише не виконує рішення Суду, але йде проти його волі.
Відповідь ЄСПЛ буде простою – з часом він перейде до практики швидкого і майже автоматичного присудження грошової компенсації заявникам зі схожими скаргами.
Додаткові кілька тисяч євро не завадять жодному власнику земельного паю.
А ще пару тисяч євро для юристів – гарний стимул для них активно шукати таких заявників. І навіть спільний позов від імені 100 мешканців одного села не стане проблемою. Тому не здивуйтесь, якщо більша частка з 7 мільйонів власників звернеться до Суду.
І тоді це будуть вже не потенційні втрати економіки, а цілком конкретні багатомільярдні виплати з бюджету – замість витрат на оборону, на зарплатні чи на пенсії.
А отже, земельний мораторій ризикує стати фінансово не менш обтяжливим, ніж свого часу – газова діра.
Автор: Тарас Качка,
заступник виконавчого директора МФ "Відродження",
у 2007-2011 роках – учасник переговорної команди України щодо Угоди про асоціацію
