Коли нарешті їздити на роботу велосипедом, як у Європі, стане нормою в Україні?
В Україні поступово починають з’являтися елементи велосипедної інфраструктури, а з вересня проектування велосипедних доріжок і смуг під час нового будівництва та реконструкції доріг має стати обов’язковим. Втім, поки що велосипедистам доводиться користуватися здебільшого дорогами загального призначення.
Амстердам
Резюме матеріалу Радіо Свобода:
Що заважає українцям пересуватися велосипедами?
Заважає не лише відсутність інфраструктури й велодоріжок, пояснює медіакоординаторка Асоціації велосипедистів Києва Марина Блудша, а наступні фактори:
– швидкість авто, яка аж ніяк не відповідає 50 кілометрам на годину і встановлена як максимальна, відповідно до правил;
– відсутність пандусів;
– відсутність вільної правої смуги, яка повністю запаркована автомобілями.
«Мені дуже не вистачало пандусів у фунікулері – там дозволено провозити велосипед у другому вагоні, для цього навіть спеціально складаються сидіння, але там досі немає пандуса – лише сходи – і, відповідно, мусиш тягнути велосипед вручну», – зазначає Марина Блудша.
«По суті, мені бракувало тих речей, яких бракує не лише велосипедистам, а й мамам з візочками, і маломобільним людям, і самим автомобілям», – наголошує велосипедистка.
Де в Україні найкращі умови для велосипедистів?
Наразі в 25 містах України вже ухвалені велоконцепції, в тому числі в Києві, розповідає медіакоординаторка Асоціації велосипедистів Києва Марина Блудша.
В асоціації провели дослідження і дійшли таких висновків:
1. Попереду - Львів, де станом на минулий рік було зроблено 100 кілометрів веломережі, і там продовжують це робити.
2. В Києві – 54 кілометри, якщо ми зараховуємо сюди смуги для громадського транспорту, по яких дозволили рухатися велосипедистам в рамках експерименту (це не всі смуги для громадського транспорту, а лише чотири на Лівому березі).
3. На третьому місці Вінниця – 39 кілометрів мережі, їх будують як за кошти міського бюджету, так і кошти грантів міжнародних фондів.
Решта обласних центрів України – це 7-8 кілометрів, як в Івано-Франківську чи Харкові, або максимум 1 кілометр, як в більшості міст, чи взагалі нуль, резюмує медіакоординаторка Асоціації велосипедистів Києва.
Як їздити на роботу велосипедом, якщо треба перевдягатися?
Для пересування на велосипеді не потрібен спеціальний одяг, можна пересуватися навіть в сукні чи в спідниці, в штанах, шортах, щоденному одязі, святковому одязі, наголошує Марина Блудша.
«Спортивний одяг – це елемент пропаганди веломагазинів, яким вигідно продавати більше товарів і пропагувати стиль велосипедиста у формі, велоокулярах, шоломі. За правилами дорожнього руху, шолом не є обов’язковим, це особистий вибір кожного – якщо людина почувається безпечніше в шоломі, вона може вдягнути шолом і їхати, якщо ні, це не є порушенням правил дорожнього руху. Якщо станеться зіткнення із автомобілем на швидкості понад 50 кілометрів на годину, то шолом не врятує життя. Ми не заохочуємо і не закликаємо відмовлятися, це власний вибір кожної людини», – зауважує велоактивістка.
Звісно, велосипедисту, який виїжджає на дороги загального користування, варто пройти навчання щодо безпеки їзди та правил дорожнього руху. Існують школи спеціально для велосипедистів. Цього не вимагає законодавство чи правила, але це важливо для особистої безпеки велосипедиста.
І дороги не завузькі, і душ не потрібен?
Марина Блудша наголошує, що аргумент про «вузькі дороги» дуже поширений в багатьох містах, але це не заважає будувати велоінфраструктуру.
«Насправді більшість доріг є досить широкими. До того ж, йдеться про те, щоб розмежувати пересування пішоходів, велосипедистів і автомобілів для того, щоби покращити життя всім трьом категоріям, аби ніхто нікому не заважав», – додає вона.
Щодо того, чи пітніють велосипедисти більше за інших, то Марина Блудша відповідає, що не більше, ніж люди в маршрутці у спеку.
«Все залежить від темпу. Якщо рухатися в помірному темпі, то не обов’язково приймати душ. Також це залежить від температури на вулиці», – резюмує вона.
Коли українці масово пересядуть на велосипеди?
Умови для пересування велосипедом потрібні в першу чергу тим, хто ним не користується, вважають велоактивісти. Бо для людини саме наявність цих умов стане визначальною, щоб вирішити, сідати на велосипед, чи ні.
Та рік за роком зміни на краще щодо велосипедної інфраструктури в Україні все ж відбуваються.
«В семи містах України є велоофіцери – це умовна назва для координаторів з розвитку велоінфраструктури (це ті, які в штаті), є ще чотири – на громадських засадах. В 25 містах ухвалені велоконцепції. В кожному обласному центрі є громадська організація, яка висловлює цей суспільний запит на велоінфраструктуру», – зазначає медіакоординаторка Асоціації велосипедистів Києва.
Розвиток не такий швидкий, як хотілося б. Але й очікувати на такі результати, як в Амстердамі, не варто, бо там велоінфраструктуру почали розбудовувати ще півсторіччя тому, пояснює велоактивістка.
До того ж, в Україні вводять нові будівельні норми, які з 1 вересня набудуть чинності й введуть обов’язкове проектування велосипедних доріжок і смуг під час нового будівництва та реконструкції доріг.
Згідно з новими нормами, велосипедні доріжки та велосипедні смуги слід влаштовувати на територіях житлових і промислових районів, комунально-складських зон, на магістральних вулицях безперервного і регульованого руху, вулицях місцевого значення, селищних та сільських дорогах. Визначається мінімальна ширина велосипедних смуг при новому будівництві – 1,85 метра, а при реконструкції – 1,5 метра.
