Астрономи вперше побачили процес народження планети (ФОТО)
Астрономи вперше отримали зображення народження планети з протопланетного диска, що оточує зірку PDS 70 — оранжевого карлика, який розташований приблизно за 370 світлових років від Землі.
Про це повідомляє журнал Astronomy & Astrophysics.
За допомоги Дуже Великого Телескопа, а також набору поляризаційних фільтрів, що дозволяють блокувати певний вид хвиль світла, вчені виявили всередині протопланетного диска зірки PDS 70 дуже велику планету. Всі зібрані дані вказали на те, що планета все ще набирає масу та забирає матерію з диска.
Подальший аналіз об’єкта показав, що його маса в кілька разів більша за масу Юпітера, а його орбіта пролягає від PDS 70 трохи далі, ніж Уран від Сонця.
Здійснення повного обертання навколо зірки забирає у планети 120 земних діб. При цьому вчені змогли з’ясувати приблизну температуру планети — близько 927 градусів Цельсія.
Молода планета виявилася гарячішою за будь-яку планету нашої Сонячної системи. Для порівняння, температура Венери — найгарячішої планети нашої системи — становить 464 градусів Цельсія. До того ж, вчені підозрюють, що планета вкрита хмарами, які змінюють випромінювання, що йде від її ядра.
Вчені вирішили вибрати для спостереження зірку PDS 70 відразу з кількох причин. По-перше, її протопланетний диск досить великий — радіус становить близько 130 астрономічних одиниць (1 а.о. = відстань від Землі до Сонця).
По-друге, оскільки мова йде про зірку класу помаранчевий карлик, з масою трохи менше Сонячної та не дуже високою світністю, то астрономам було простіше проводити пошук імовірної планети, розташованої усередині протопланетного диска.
Ученим було відомо, що з появою нових зірок навколо них утворюється протопланетний диск, який складається з пилу, газу та іншої матерії. Процес планетарної акреції (формування нової планети) починається із зіткнення та злипання частинок вищеописаної матерії. Накопичуючи масу і гравітацію, матерія в кінцевому підсумку утворює планетарну форму.
Раніше астрономи вже знаходили кілька протопланетних дисків і навіть відзначали характерні спектральні ознаки, що вказують на орбітальний хід протопланет всередині цих дисків. Однак фактично зафіксувати молоду планету, ще тільки формується у зірки, вченим до цього моменту не вдавалося.
Основна складність полягала у відстані. Екзопланети, зазвичай, в таких випадках перебували занадто далеко і були дуже тьмяними для того, щоб їх можна було розгледіти в оптичні телескопи. Яскравість самих зірок просто перекривала їх альбедо. З тієї ж причини ми, наприклад, не бачимо удень інші зірки на небі. Цього не дозволяє зробити світло нашого Сонця.
