Одинадцять чиновників мають приватні культові споруди
Аналітики проекту «Декларації» Bihus.Info нарахували 11 чиновників, які володіють власними каплицями і церквами.
Державна реєстраторка Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області Орися Гринишин володіє 90% будівлі в’їздової брами Домініканського монастиря ХVІІІ століття. Інші 10% належать завідувачу Богородчанської районної державної нотаріальної контори Іванові Войташеку, проте задекларував він їх як просте нежитлове приміщення, змовчавши в описі майна, що це є церква.
Зокрема, колишня інспекторка Харківської митниці ДФС Ірина Табака перед звільненням вказала у декларації недобудовану каплицю площею 295 кв. м. Каплиця Української греко-католицької церкви перебуває у користуванні її чоловіка, який є священиком.
Монастирем святого Йосипа площею 273,7 кв. м володіє чоловік провідної спеціалістки Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Лесі Домітрак. Храм збудовано у 2007 році.
Новопризначений суддя Конституційного суду Сергій Головатий задекларував 200-метрову Свято-Покровську церкву в селищі Вільшана Черкаської області, яка була споруджена його коштом.
Депутат Миколаївської селищної ради Дніпропетровської області і за сумісництвом настоятель двох храмів Іван Батіг вніс у декларацію оренду церкви у селі Широка Дача площею 200 кв. м.
Також культові споруди задекларували депутатка Старокостянтинівської райради Хмельницької області Олена Фурсова (храм площею 175,8 кв. м), головний держінспектор Чернівецької митниці Михайло Москалов (недобудована капличка площею 70 кв. м), консультант Апарату Верховної Ради Олена Куцел (каплиця площею 65,4 кв. м), народний депутат Михайло Папієв (капличка площею 28 кв. м) і суддя Верховного Суду Микола Лагнюк (капличка площею 16 кв. м).
Оновлено 29.08.18 14:01
Ярослава Міщенко, журналіст, який спеціалізується на релігійній тематиці з цього приводу написала у своєму Фейсбуці:
Модні розслідувачі порахували, хто з депутатів і багатих людей побудував власні церкви. Я почитала і пораділа, скільки у нас нежадібних людей серед багатих.
Для тих, у кого цей факт викликає роздратування, хочу провести аналогію. Ось, наприклад, розслідувачі отримують гранти (і це добре - агенти демократії можуть мати жертводавців), а ось священикам не треба шукати гранти за кордоном, тому що тут в Україні є люди, готові жертвувати на будівництво храмів. Розумієте, наші пожертвування це як гранти. Маємо право, ви адже за права людей, правда, навіть якщо ці правовласники - "дурні, які жертвують попам"?
P.S. Ще поясню. Право власності на храм будівничі храмів оформляють, щоб в храмі служили саме ті конфесії, до яких вони самі належать. І нічого іншого.
