Сюрприз. Використання даних мобільних телефонів основний метод слідчих. Застосовування його до журналістів - загроза свободі слова
Річ не в тому, чи буде Генпрокуратура прослуховувати розмови, чи "тільки" відстежувати місцеперебування телефона - адже відстеження місцеперебування ставить під загрозу не лише журналістів, але й усі їхні джерела.
Втім, нічого неочікуваного в цьому немає: просто державний "Старший брат" отримав доступ до інформації, яку завжди мають технологічні компанії.
Читайте детально наш проект:
За вашим мобільним поліція легко знайде вас, але вкрадений телефон — майже ніколи
Війна ГПУ проти НАБУ?
Речник Генеральної прокуратури України Андрій Лисенко заявив, що дані з телефона журналістки, головної редакторки програми «Схеми» (проект «Радіо Свободи») Наталі Седлецької за період понад 1,5 року необхідні слідчим «для встановлення часу, дати та місця (геолокації) ймовірного розголосу даних з обмеженим доступом керівником НАБУ Артемом Ситником.
Також він повідомив, що пані Седлецька «виступає разом з іншими громадянами в якості можливого свідка».
«Документи з інформацією оператора телекомунікацій, до яких надано доступ судом, не включатиме змісту розмов, контенту SMS та MMS.
Мова також не йде про прослуховування вказаної особи та інших абонентів. При цьому не здійснюватиметься жодного втручання в професійну діяльність та особисте життя», – написав він.
А прослуховувати й не треба
Луценко запросив на закриту зустріч головного редактора програми «Схеми», нашу колегу Наталку Седлецьку. Про це телефоном Седлецькій повідомила прес-секретар Луценка Лариса Сарган. «Мета – нібито щоб пояснити, навіщо ГПУ вдалась до такого кроку – зняти інформацію з мого телефону за півтора роки. І що їх, мовляв, мої смс не цікавлять, а тільки пересування і місце перебування телефону», – написала Наталка у Facebook. Журналістка запропонувала генпрокурору прийти на відкрите інтерв’ю у прямому ефірі Радіо Свобода. Юрій Луценко відмовився, повідомила Наталка Седлецька.
Юристка Людмила Панкратова коментує:
Кримінально-процесуальний кодекс разом з іншим законодавством України чітко встановлює захист джерел інформації журналіста. Тобто, журналіст не тільки має право на захист таких джерел, він зобов’язаний їх захищати. У цьому випадку відбувається втручання в джерела поза волею журналіста.
Суд за клопотанням слідчого робить акт фактично розкриття інформації з телефону журналістки за достатньо великий проміжок часу (17 місяців!), який дуже складно виправдати інтересами слідства. Це надмірний проміжок часу – приблизну дату можна було вирахувати більш чітко. За заявами генпрокурора Луценка та інших посадових осіб, стає зрозуміло, що ці коливання в межах місяця, максимум трьох, а не 17!
Це такий превентивний удар, направлений на всі джерела, які працюють з журналістами, показати їм, що «подивіться, як ми можемо», що судом може бути ця інформація розкрита, і тут від журналіста нічого не залежить.
Не тільки Седлецька
Журналістка Крістіна Бердинських також повідомила, що суд надав Генеральній прокуратурі України доступ до інформації з її телефону.
Небезпечний, але не неочікуваний прецедент
Вперше справа стала публічною через "високий профіль" журналістів, щодо яких застовосано рішення суду.
Втім, суди роблять подібне постійно:
«Ми обурені цим рішенням, оскільки воно не тільки створює надзвичайно небезпечний прецедент в країні для діяльності медіа, але й порушує низку прав, законів та міжнародних зобов’язань України. Зокрема, право на свободу слова та на приватне життя. Окрім того, це створює умови, за яких журналісту вкрай важко або геть неможливо виконувати свої професійні обов’язки та захищати свої джерела інформації, що гарантовано в Україні законом», – йдеться в заяві журналістів, оприлюдненій на Детектор.медіа.
На думку підписантів, «особливо цинічним є те, що в країні не існує механізмів оскарження постанов суду, подібних до жахливого рішення Печерського суду».
Підписанти:
Kyiv Post
Заборона, ГО Крос Медiа
Крістіна Бердинських, журналістка журналу «Новое время»
Крістофер Міллер, кореспондент
ГО «Слідство.Інфо»
ГО «Інститут Розвитку Регіональної Преси»
Олександра Єфименко, журналістка
Тетяна Даниленко, телеведуча
Центр протидії корупції
Ірина Ромалійська, журналістка
Сакен Аймурзаєв, журналіст
ГО «Громадське телебачення»
Севгіль Мусаєва, головна редакторка «Української Правди»
Михайло Ткач, журналіст програми розслідувань «Схеми»
Тетяна Безрук, журналістка
Іан Бейтсон, кореспондент
Simon Ostrovsky, журналіст
Gulliver Cragg, журналист
Петро Шуклінов, керівник суспільно-політичної редакції «Ліга.нет»
Тетяна Козирєва, журналістка
Юлія МакГаффі, головна редакторка сайту «Новое время»
Денис Бігус, BIHUS.info
Stephane Siohan, журналист
Кіра Толстякова, Валерія Єгошина, програма розслідувань «Схеми»
ГО «Детектор медіа»
Анастасія Магазова, журналістка
Ірина Славінська, журналістка
Тетяна Козак, журналістка
Тетяна Висоцька, журналістка
Інститут демократії імені Пилипа Орлика
