Як африканець сплачує чужі медичні рахунки
У Нігерії пацієнтів можуть тримати у лікарнях до кількох місяців, поки вони не заплатять за лікування. Більшість людей у цьому релігійному регіоні не можуть сплатити рахунки самостійно, але сподіваються на «божественне втручання».
Зеал Акараіваі замість янгольських крил має блискучий чорний Мерседес. Цей 40-річний фінансовий консультант виходить зі своєї автівки біля державної лікарні в Лагосі – найбільшому місті Нігерії. Тут його зустрічає команда соціальних працівників, і він просить у них «список».
На аркуші формату А4 акуратно надруковані прізвища пацієнтів, які вже достатньо здорові, щоби повертатися додому. Але вони мусять залишатися в лікарні, бо не можуть сплатити рахунки.
Зеал зустрічає людей, яких після виписки тримали в лікарні 6-8 тижнів. Деякі нігерійські лікарні дозволяють сплатити рахунок на виплат, але для пацієнтів, що заробляють копійки, це однаково занадто обтяжливо.
Соціальні працівники проводять Зеала до палати чоловіка з перев’язаним стегном. Він розповідає, що в нього вистрілив невідомо хто. На запитання, як він збирається сплачувати рахунок, відповідає: «Я молюся Богу».
Після короткої розмови Зеал вивчає медичну картку пацієнта. Його рахунок – 250 доларів, і чоловік його сплачує. Цього ж дня пацієнт може поїхати додому.
Зеал ніколи не підтримує жодних стосунків із людьми, яким допоміг, та не очікує на їхню вдячність. Він просить їх лише про одну річ: одного дня розповісти історію про те, як янгол допоміг їм сплатити їхній рахунок у лікарні:
«Я називаю це «янгольським» проектом. Потрібно самому бути янголом, якого ти сподіваєшся зустріти».
Чоловік хоче показати людям, що кожен може зробити щось для іншого. Цього дня він сплатив рахунки восьми пацієнтів. Гроші на благодійність дають також його друзі та родина: Зеал занотовує це, як і те, чиї рахунки було сплачено.
Щоправда, благодійник не платить за лікування людей із важкими хворобами. Каже, що це порушить його власні правила. «Янгольський проект» платить лише за людей, які достатньо здорові, щоби повернутися додому, хоча іноді бувають винятки.
Він пригадує Монтсеррат – жінку, яка перебувала в лікарні 11 місяців, але не мала грошей на гістеректомію – операцію з видалення матки. Зеал заплатив 400 доларів за її операцію. Пізніше, коли він перевіряв стан її здоров’я, Монтсеррат уже одужувала.
«Щотижня я бачу результат того, що в нас немає обов’язкового медичного страхування: люди помирають. Тож якою повинна бути ціна людського життя?» – каже Зеал Акараіваі.
У Нігерії лише 5% населення мають медичне страхування. Існує скептицизм щодо того, як може існувати універсальна система страхування в країні з велетенською прірвою між заможними та мільйонами бідних людей, чиє страхування повинна покрити держава.
