Нацдружини Білецького мають сумну аналогію в українській історії. Гайдамацький полк закінчив співпрацею з більшовиками, а потім керівників розстріляли (ТОЧКА ЗОРУ)
Схожі щирі молоді хлопці під час Визвольних змагань початку століття зрештою здійснили повстання проти української влади та мимохіть посприяли більшовикам, – нагадують історики.
Перфоманс від НацДружин на Банковій та у Черкасах навів на неприємні роздуми, - пише історик Дмитро Вовнянко. Ні, у вірогідності якихось силових дій з боку НацДружин я сильно сумнаваюся – крім, звісно, провокацій на камеру та захоплення пустих сцен.
Сумно від іншого. Сотні молодих здорових юнаків ідуть за лідерами НацДружин, бездумно повторюючи їхні догми та виконуючи їхні накази. І чимало їх же свято вірують, що роблять те, що мусить принести благо Україні, що звільняють свою країну від «бариг і олігархів».
Я знаю. Я достатньо бачив їх таких – здорових парубків фізично, і ще наївних дітей всередині.
А чого їм не вірити? НацДружини, це ж не просто так – це ж організація створена колишніми бійцями розпіареного недорогенькими відомого добробату – батальйону «Азов». Їхній лідер – екс-командир «Азова» нардеп Білецький. Білецький для них – особа легендарна. Протистояв режиму Януковича у Харкові. Бився з колорадами на вулицях Харкова весною 2014-го. Сформував «Азов». Звільняв Маріуполь – як командир. Захищав Маріуполь в серпні-вересні 14-го…
От вони й вірять – бо не читають літератури іншої. Певно – вважають її ворожою брехнею. Вірують, що так – правильно. Що так – треба. Чи праві вони?
Коли постають такі питання, я завжди шукаю в історії паралелі – і, як правило, їх знаходжу. Маю паралель і для НацДружин.
Був у 1918-1919 рр. в складі Гетьманської армії та Дієвої Армії УНР такий 3-й Гайдамацький полк. Сформований він був як класичний добробат – курінь Червоних гайдамаків. Командир куреня (батальйону) – особа легендарна, Омелян Волох, людина, яка в Першу Світову війну піднялася з рядових у штабс-капітани, був кавалером семи російських бойових орденів і мав нагородну Георгієвську зброю. Поповнений курсантами 2-ї Юнацької школи (1-а відома участю в бою під Крутами), курінь перетворився на Гайдамацький кіш Слобідської України, керований особисто Симоном Петлюрою. Потім, переформовані в полк, гайдамаки влилися до Запорізької дивізії і взяли участь у поході полковника Болбочана на Харків, Катеринослав і Крим.
Гайдамаки були постійним головним болем для гетьманської влади – повсякчас бунтували. Політизовані вони були понад всяку міру, й особливий успіх у них мали популістські просторікування соціалістів. Але гетьман їх не розформовував – цінував за патріотизм і мужність.
Гайдамаки відплатили – стали епіцентром протигетьманського повстання на Донбасі. Після втрати Україною Харкова – мусили відступати. А далі…
Саме гайдамаки Волоха здійснили арешт полковника Болбочана – причому, справа ледь не дійшла до бою між гайдамаками і Чорними запорожцями (бійку зупинив сам Болбочан). Те, що ледь не довелося битися зі своїми, гайдамаків не турбувало. Вони ж патріоти! Вони ж все робили для України! Вони ж вірили своєму керманичу.
Гайдамаки Волоха вбили полковника Виноградова, гайдамаки самовільно намагалися роззброїти 1-й полк Січових стрільців, гайдамаки взяли участь у Проскурівському погромі… Гайдамаки ігнорували накази Петлюри і діяли як «кішка, що гуляє сама по собі» (те саме на фронті я неодноразово чув про «Азов»). І все це – з вірою, що діють на користь Україні. Вони ж – патріоти! Режисер Довженко, поет Сосюра – вони теж були гайдамаками.
Результат цих вихилясів був передбачуваний. У грудні 1919 р. гайдамаки Волоха захопили державну скарбницю УНР – і перейшли до московських більшовиків. Гайдамаками були поповнені 44-а та 60-а стрілецькі дивізії РККА. Колишні гайдамаки Волоха примудрилися взяти участь в боях проти українського війська (ДА УНР) та загонів українських повстанців – оспіваних Горліс-Горським і Ковалем.
Фінал історії був трагічний. Командира гайдамаків Омеляна Волоха у травні 1933 р. було заарештовано і відправлено на Соловки – займатися суспільно-корисною працею в ім’я милих йому соціалістичних ідеалів. Тоді ж по всій Україні почали брати колишніх гайдамаків – як «націоналістів» і «петлюрівців». У жовтні 1937 р. ще ув’язнений Волох здобув нове звинувачення, постав перед судом трійки НКВД, і там швидко та без буцань між звинуваченням і захистом (тобто судом, про який мріють нині НацДружини) був приречений до розстрілу. З виконанням вироку не зволікали також – це ж вам не демократія якась?!
Щось мені підказує, що цієї сцени нашої історії члени НацДружин не знають. Вони не замислюються, що можуть закінчити так само – під конвоєм біля Магадану або в московському розстрільному підвалі. Так само як не знають вони, чому Білецький пішов з Іловайська і чому йому за те навіть не дорікнули. Навіщо їм щось знати?
Вони ж вірять!
Нагадаємо
У політичній партії "БПП Солідарність" заявили, що за антипрезидентськими акціями в Києві та Черкасах стоять "проросійські реваншисти й олігархи-втікачі".
9 березня "Нацкорпус" влаштував бійку біля Адміністрації президента в Києві. Дізнавшись, що Порошенка немає в Києві, націоналісти вирушили до Черкас і там побились із поліцією.
Після виступу Порошенка на площі біля будинку культури "Дружба народів" націоналісти побігли до сцени, але їх зупинили поліцейські. Виникла бійка, під час якої площу покинув кортеж автомобілів.
Місцевий лідер "Нацкорпусу" піднявся на капот патрульного автомобіля, що їхав у складі колони, але його швидко звідти зняли.
