Сьогодні 80 років Карпатській Україні. Як почалася Друга світова для України
15 березня 2019 року виповнюється 80 років проголошення незалежності Карпатської України.
15 березня 1939 року, на тлі зростання загарбницьких апетитів нацистської Німеччини та її союзників, Сойм Карпатської України в місті Хуст проголосив незалежність краю, обравши президентом Августина Волошина.
Тоді як Чехія, на вимогу Німеччини, склала зброю, вояки “Карпатської Січі” стали на захист своєї землі, кинувши виклик союзнику Гітлера – хортистській Угорщині.
“Відчайдушна і жертовна боротьба закарпатців за свою свободу надихала і наступні покоління українців: від бійців УПА та тих, хто піднімали повстання в таборах Норильська, Воркути, Кенгіру до нинішніх добровольців”, – нагадує Український інститут національної пам’яті.
До ювілейної дати УІНП та продакшн-студія “Bober” презентували відеоролик, який дає відчути символізм тих подій і його зв’язок із сьогоденням.
“Історія Карпатської України – це важлива сторінка історії нашого державотворення, а боротьба “Карпатської Січі” – елемент нашої військової традиції. Тому наш ролик демонструє тяглість цієї традиції від вояків, які в 1939-му захищали українську землю, до тих, хто робить це нині”, – коментує голова Інституту нацпам’яті Володимир В’ятрович.
Напередодні, 13 березня, у Києві, біля Головпоштамту, відкрилася виставка “Наша земля проголошує: вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКОЮ”.
Експозиція на 20 тематичних банерах розповідає про історію Карпатської України, яка у 1939 році “збурила всю Європу і чи не вперше з часів Української революції 1917-1921 років гостро поставила на порядок денний українське питання”.
Як постала Карпатська Україна
У міжвоєнний період українці були позбавлені власної державності. Роз’єднаність наших земель між чотирма державами робила Україну вразливою до зовнішньої агресії, а народ – до асиміляцій, поневолення, репресій.
В Європі напередодні Другої світової війни ситуація стрімко загострювалася. В березні 1938 року Німеччина поглинула Австрію. Зовнішньополітична загроза нависла над Чехословаччиною. Великобританія і Франція, сподіваючись відтермінувати початок війни, використовували тактику “замирення агресора”, йшли на територіальні поступки.
29 вересня 1938 року відбулася Мюнхенська конференція. За її наслідками укладено угоду про передачу Судетської області від Чехословаччини до Німеччини. Угорщина та Польща під цим впливом також висунули до Праги територіальні претензії. Заради збереження держави в умовах територіальних претензій з боку Німеччини, Угорщини і Польщі чехословацька влада пішла на поступки словакам і карпатським українцям.
22 листопада 1938 року Національні збори у Празі ухвалили конституційні закони про автономію Словаччини та Підкарпатської Русі. Чехословаччина стала федеративною республікою. 25 листопада уряд Августина Волошина розпорядився про запровадження у краї української мови, а в кінці грудня розпустив земський (крайовий) уряд у Хусті й офіційно дозволив поряд із “Підкарпатська Русь” уживати “Карпатська Україна”. На той час її автономний уряд складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ, культу, шкільництва та народної освіти, юстиції, господарських справ і комунікації. Діяли також служба безпеки, управління поліції в Хусті, відділ преси та пропаганди. Інтереси національних меншин представляли національні ради (німецька, чеська, румунська, угорська).
Для захисту Карпатської України 9 листопада 1938 року в Хусті засновано парамілітарну структуру “Організацію народної оборони Карпатська Січ”, відому також як ОНОКС. Очолив її Дмитро Климпуш. Січовики мали право носити військовий однострій, відзнаки та легку зброю. Соціальною базою для її розбудови стали осередки “Пласту”, “Січі” та “Просвіти”. В ОНОКС вступали вчителі, лікарі, службовці, студенти, гімназисти, семінаристи, робітники та демобілізовані військовослужбовці чехословацької армії. Прибули добровольці і з Галичини, Волині, Буковини та Наддніпрянщини. Це надавало їй загальноукраїнського характеру. У лютому 1939-го чисельність Карпатської Січі досягла 15 тис. осіб.
15 березня 1939 року в умовах остаточного розпаду Чехо-Словаччини та збройної агресії з боку Угорщини, Сойм Карпатської України проголосив незалежність краю. Було обрано президентом Августина Волошина.
Попри те, що 18 березня 1939-го вся Карпатська Україна була окупована угорськими військами, партизанська боротьба січовиків тривала до вересня. Це стало продовженням опору збройній агресії.
Щойно захопивши Карпатську Україну, окупаційна влада запровадила на Закарпатті воєнний стан і утворила військову адміністрацію. Каральні органи взялися за “очищення” краю від “небажаних елементів”. Найжорстокішого переслідування зазнали січовики та національно свідома інтелігенція, а також колишні державні діячі Карпатської України.
Загалом під час березневої кампанії збройні сили Карпатської України провели близько 20 боїв. За оцінкою сучасників, втрати у них становили від 1 до 1,5 тисячі осіб убитими та пропалими безвісти.
Відчайдушна боротьба Карпатської України з угорськими окупантами – безпрецедентний приклад опору в ході територіальних змін у центрально-східній Європі напередодні Другої світової війни. Українці Закарпаття першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист свободи та незалежності проти союзників Німеччини.
Десятиліттями правда про події в Карпатській Україні була під забороною. Угорська, а тоді радянська влади доклали чимало зусиль, аби стерти з пам’яті українців ті події, затаврувати борців за волю. Крига скресла з розпадом СРСР. Сьогодні Україна пам’ятає про Карпатську Україну та на державному рівні відзначає 80-річчя від дня проголошення її незалежності.
“Тут для України де-факто почалася Друга світова війна”, – Порошенко
Президент Петро Порошенко під час робочої поїздки до Закарпатської області 15 березня взяв участь в урочистих заходах з нагоди відзначення 80-ї річниці проголошення Карпатської України та бою на Красному Полі.
Глава держави наголосив: “Ми згадуємо тих, хто мав мужність у час смертельної небезпеки, коли вже відчувався смертельний подих Другої світової, заявити: Україна була, Україна є і Україна точно буде. В час, коли європейські політики все ще сподівалися умиротворити агресора, українці першими гордо і мужньо заявили про свої права”.
Глава держави наголосив, що проголошення незалежності Карпатської України, проголошення нашої державності було актом сміливості і патріотизму.
“Значення її відразу зрозуміли і розділені кордонами українці, і увесь світ. Державність української мови, прапор, гімн, тризуб Володимира Великого на гербі – Карпатська Україна закладала основи майбутньої соборної України”, – зазначив Порошенко.
Президент нагадав, що “80 років тому саме тут, на Красному Полі, у важкому і нерівному бою із переважаючими силами загарбників зійшлися бійці Карпатської Січі. Тут для України де-факто почалася Друга світова війна, тут почався український опір найкривавішим тоталітарним режимам ХХ століття”.
“Герої Красного Поля – карпатські січовики – стоять в одному ряду із захисниками України під Крутами, героями УПА, нашими сучасниками, що захищають свободу і незалежність України у боротьбі з російською агресією”, – сказав президент.
Глава держави нагадав, що вчора Україна відзначала День українського добровольця. «В цей день п’ять років тому Сотні Самооборони Майдану стали на захист України. Як і герої Карпатської Січі, сучасні добровольці з усіх областей України пішли у бій за свободу. Їм теж бракувало і зброї, і спорядження. Але добровольцям і січовикам не бракувало одного – любові до України і віри в її майбутнє. Ця віра і любов перемогли всупереч усьому», – наголосив Петро Порошенко.
Президент згадав імена видатних діячів Карпатської України: Августина Волошина, Юліана Ревая, Дмитра Климпуша та повідомив про своє рішення нагородити орденом Свободи (посмертно) Степана Клочурака – одного із провідників Карпатської України, який своє життя присвятив боротьбі за незалежність України.
