«Не було проникнення - заяву не візьмемо», - поліція. В лікарні Києва скандал про сексуальні домагання хірурга до медсестер
“Не було проникнення – заяву не візьмемо, і більше нас не викликай”, – це почула від правоохоронців медсестра Юлія Демиденко з Київської клінічної лікарні №4, де цього літа розгорівся секс-скандал – двоє тепер уже колишніх працівниць лікарні розповіли про домагання з боку провідного хірурга, заступника головного лікаря.
“Харасмент” – не нове слово для міжнародного та європейського права, але досі не прийняте в українському законодавстві. Саме тому сексуальне домагання в Україні – поширена та безкарна практика. Зокрема й тому, що стандартна реакція поліції – “сама винна, протокол складати не будемо”. Принаймні, якщо діло не дійшло до згвалтування.
Історії про харасмент рідко стають публічними в українському просторі. Проте співробітниці київської лікарні №4 вирішили не мовчати.
Репортаж Наталії Шимків для Лівого берега
«Нема акту проникнення – нема заяви»
На території 4-ї лікарні в будні доволі шумно – охорона на вході, машини швидкої допомоги, приймальне відділення, операційні блоки, аптека, буфет, церква.
– Шурік, заводь машину, в нас визов до бабушки, – доноситься крик від медичної бригади.
Знайомимося з Юлією. Їй 21, у лікарні дівчина працювала медсестрою майже рік. У ніч з 29-го на 30-те червня був її останній робочий день, напередодні Юля написала заяву на звільнення, бо виграла стипендію на вивчення німецької мови від компанії Medical pulse. Успішне закінчення курсів дозволить їй працювати медсестрою в Німеччині.
Всі лікарі були в курсі, ніхто нічого проти не мав, – розповідає дівчина, – Тієї ночі чергували разом з бригадою лікарів швидкої допомоги – відповідальним хірургом був Чибісов Леонід Павлович.
Вечір, за словами дівчини, був як і всі попередні, звичайно робочим: пацієнти, крапельниці, клізми. О 19:21 дівчині прийшло коротке смс-повідомлення від лікаря: “Перезвони если не занята”.
Лікарі нам ніколи не пишуть смс-ки, вони або особисто говорять, або телефонують, – розповідає дівчина. – Я йому передзвонила, він не взяв слухавки; одразу подумала, що щось напартачила, бо вранці він казав мені взяти аналізи, а там була бабуся проблематична, одразу подумала на неї.
Наступний дзвінок, каже Юля, лікар Чибісов зробив через три години – о 22:41. Вона в той час перебувала в палаті у пацієнтки, промивала дренажі.
Ну все, думаю, точно щось сталось, – каже Юля. – Беру слухавку, а він мені наказним тоном каже: “Терміново спустись в мій кабінет, швидко, кидай всю роботу”. Мені стало страшно, тому попросила напарницю зателефонувати мені, якщо через 15 хвилин не повернусь, бо боялась, що довго сваритимуть.
Дівчина зателефонувала лікарю, бо не знала як дійти, оскільки ніколи раніше не бувала в його кабінеті, який розташований у сусідній будівлі. Вона розповідає, що чоловік відповів, що вийде і зустріне її, а як тільки Юля зайшла в кабінет, Чибісов одразу його зачинив і кинув ключі в кишеню. На питання дівчини, що сталось і чому лікар її викликав, була відповідь: “Нічого важливого, зараз ми будемо з тобою пити, я цілий рік до тебе придивлявся, заспокойся і закрий свій рот”.
Юля почала відмовлятись, бо не вживає алкоголю не тільки на робочу місці, а й в позаробочий час через проблеми зі шлунком.
– Що мені впало одразу в очі – розкладений диван, – розповідає Юлія, – з лівого боку стояв стіл з двома алкогольними напоями, нарізані фрукти, сири та два стільчика. Я почала вимагати, щоб лікар відчинив двері та випустив мене, на що він сказав: “Нікуди ти не підеш, я вже сказав, що ми будемо робити – святкувати закінчення твоєї роботи”.
Юля каже, що коли вона відмовилась пити алкоголь, чоловік вилив на неї вже наповнений бокал, який розтікся по одягу. Дівчина просила її випустити, але лікар, за її словами, лише доливав у свій бокал і розповідав про свої музичні вподобання.
Він випив чотири повних бокали, вирішив знову налити пів бокала мені та почав підштовхувати до рота, надавлючи, щоб я ковтнула, – додає Юля. – У той момент телефонує моя співробітниця, він вихоплює телефон, кидає його на стіл та штовхає мене на стільчик з фразою: “Ти зараз відповідати нікому не будеш”.
Після цього, розповідає Юля, лікар починає приставати та зривати з неї одяг.
Я намаюсь з цим боротись, але розумію, що позаду мене двоє закритих дверей і вийти ніяк, – згадує дівчина, – тоді ж кажу йому: “Я зателефоную Ані (співробітниці – LB.ua) і скажу, щоб вона не переживала та нам не заважала”.
Вона каже, що Чибісов погодився, що це дійсно хороша ідея, і віддав дівчині телефоні: – Це ти розумно придумала, додав, от-так би зразу, а не ламатися, – переповідає дівчина.
В той час Юля швидко написала повідомлення черговому лікарю хірургічного відділення з проханням негайно їй зателефонувати, що вона дуже потрібна в відділенні.
Після цього лікар знову забрав телефон і почав відверто домагатись дівчини – посадив на коліна та намагався дістатись нижньої білизни. За декілька хвилин дівчині зателефонував лікар Сичов з криком: “Де ти ходиш? У відділенні ЧП, а тебе нема на робочому місці, швиденько прийди”.
Я ледь переконала, щоб він мене відпустив, – розповідає дівчина, – почав злитись і кричати, що все організував ідеально, а йому зривають плани на вечір. Врешті, дав мені 10 хвилин, щоб я сходила в відділення і повернулась назад, сказав, що двері будуть відчиненими.
Дівчина викликала поліцію і вже за декілька хвилин під відділенням вже був наряд – о 00:41. Коли Юля спустилась і розповіла історію, поліцейські почали заспокоювати дівчину, мовляв “ти, напевно, не винна, бо чоловік все-таки старший, начальник, не знала куди йдеш” і попросили провести в кабінет до Чибісова. Двоє поліцейських зайшли до лікаря, двоє залишилось з Юлею.
Вони були там хвилин десять – пригадує дівчина – закривають за собою двері та кажуть: “Ти ж розумієш, що ти сама до нього пішла з наміром випити, ти п’яна”. Я почала одразу просити, щоб взяли аналіз крові на вміст алкоголю в крові та записати на камеру все, що відбувається в кабінеті – їжа та алкоголь незмінно стояли на лікарському столі.
Поліцейські відмовили Юлі в зйомці, бо “камера не працює”, а вони не мають права нічого фіксувати. Свій відхід з поліклініки, за словами дівчини, завершили фразою: “Ми тобі не віримо, ти неадекватна, чергова мала, яка бреше. Ми з ним поговорили, чіпати більше не буде, але вже в 102 не телефонуйте”. Заяву дівчині теж не дозволили написати, аргументувавши тим, що не було акту проникнення.
Мене провели в сестринську, залишили саму і я розумію, що до 9-ї ранку ще далеко і невідомо як лікар відреагує, або мене ще звинуватять у наклепі, він все-таки не перший рік працює, а хто взагалі я, – стривожено переказує Юля.
Як тільки поліцейські пішли, зателефонував невідомий номер – під відділенням на дівчину чекала слідчо-оперативна група. На відміну від поліцейських, вони запропонували дівчині все ж написати заяву; після того, запропонували разом сходити до лікаря в кабінет. Коли спустились, двері вже були зачинені, на мобільний дзвінок він відповів, що поїхав з робочого місця, бо погано себе почуває.
Вранці знайомі дівчини допомогли покинути приміщення, бо вона боялася виходити назовні.
– Подзвонив до Юлі після того, як мені прийшло від неї повідомлення, – підтверджує її історію лікар Віталій Сичов. – Коли прибігла до мене в ординаторську, сильно плакала та розповіла про домагання зі сторони нашого начмеда, вранці мої знайомі допомогли їй поїхати з лікарні та добратись додому.
Через декілька днів до Юлі зателефонував черговий невідомий номер – чоловік представився Костянтином і запропонував забрати гроші та зробити все, аби дівчина відкликала заяву; якщо дівчина не погодиться – “буде погано”.
Минулого тижня, за словами дівчини, до неї підійшов на вулиці хлопець у спортивному костюмі та сказав, що “обережно поправляй зачіску, бо скоро може не буде чим”. Ці зустрічі дівчина не вважає випадковими та хоче довести справу до справедливого вирішення.
"Якщо не кава, то вино"
Історія про домагання медсестри розійшлась по всій лікарні. Головна лікарка Тетяна Мостепан, яка на момент конфлікту була в відпустці, скликала внутрішню комісію по розгляду конфлікту; усі, хто в ту ніч був у лікарні, мали писати пояснювальні записки. Кінцеве рішення, що робити з лікарем, адміністрація прийме лише тоді, коли будуть доказові факти від прокуратури. Та все ж від публічного коментування інциденту лікарка відмовляється, аргументуючи, що правоохоронці проводять перевірку щодо “наявності чи відсутності правопорушення або факту провокації зі спробою інсценування”. Внутрішня комісія наразі жодного разу так і не зібралась.
Співробітники лікарні, з якими спілкувався LB.ua, кажуть, що знали про “слабкості” Чибісова, лікар дозволяв собі “помацати” жінок за груди чи зробити відверті компліменти; проте історія Юлії виявилась скандально першою, коли домовитись та уникнути конфлікту не вдалось.
Анастасія працювала в Київській міській поліклініці №4 два роки, звільнилась торік у вересні – знайшла нову роботу, каже, на попередній не витримала агресії та сексуальних домагань свого начальника.
– Цей день я пам’ятаю досі дуже добре, – каже дівчина. – Була субота, до нас поступало багато хворих, це був вечір, ми з напарницею давали знеболюючі пацієнтам по черзі. Коли закінчили, я пішла митись, бо попереду ніч. Вже в душовій кабіні почула крики “Де Настя?”, але тоді не зрозуміла, що могло би статись, швиденько одягнулась, вибігла до подруги, вона лише сказала, що Чибісов просив якнайшвидше набрати його, як звільнюсь. Оскільки я не мала його номера, попросила мобільний в чергового лікаря, проте Чибісов наполіг, щоб я зателефонувала з особистого номера, – додає Настя.
Діалог був доволі коротким, але насиченим, пригадує дівчина.
– Я вже почала переживати, що щось сталось, але у відповідь був фліртуючий голос Леоніда Павловича, каже: “Заходь зараз на каву”. Я відповіла, що на ніч кави не п’ю, бо може піднятись тиск, на що він розсміявся і каже, “добре, якщо не п’єш кави, тоді заходь на вино, – згадує Настя. – Я відмовилась, сказала, що треба до пацієнтів ставити клізму та робити нічний обхід, після цього ще було багато спроб якось закликати мене в кабінет”.
Згодом на Анастасію почало приходити все більше скарг від нібито пацієнтів, через що з нею сварилось керівництво: “Ви знаєте, навіть медсестра заступилась за мене під час чергової “вичитки” і сказала йому в обличчя “Злитесь, бо Настя не дала?”, - розповідає дівчина. Чоловік за словами дівчини, промовчав у відповідь.
У розмові з LB.ua жінка підтвердила, що справді заступалась за Настю, але тоді історію публічно на обговорення з керівництвом ніхто не піднімав; врешті, сама дівчина поїхала з Києва, бо боялася бачити лікаря.
"Сама винна"
Лікарі, з якими нам вдалося поспілкуватися, пояснюють, що чоловік доволі впливов ий та зверхній у поведінці; після того, що сталось сам спокійно приходив і не коментував скандал ніяк. 4-го липня Чибісов, після спроб особисто зустрітись з Юлією і її фрази, про те, що дівчина звертатиметься до всіх правоохоронних органів і не залишить цю справу, написав заяву на звільнення “за власним бажанням”. Одразу після нічного інциденту дівчина написала заяву на ім’я головного лікаря з вимогою звільнити лікаря, проте керівництво не відреагувало, тому Юля звернулась до Департаменту охорони здоров’я КМДА та Міністерство охорони здоров’я; у Департаменті розповіли, що від колективу лікарні надійшов лист з проханням звернути увагу на ситуацію, яка відбувається, але вони не можуть прийняти жодного рішення, оскільки це справа виключно правоохоронних органів.
Загалом думки всередині лікарні неподільні – більшість підтримує дівчину та хоче, аби лікаря звільнили та покарали, проте є і ті, хто позаочі каже “якби сучка не хотіла, кобєль би не вскочив”.
LB.ua зателефонував поліцейському, чий номер залишився у Юлії, на випадок “якби щось знову повторилось”. На запитання, чому не дозволили дівчині написати заяву та чекали слідчо-оперативну групу, чоловік на ім’я Євгеній відповів: “Вона сама винна, мала власний інтерес у тому поході – щоб лікар написав їй хорошу характеристику, – сказав поліцейський. – Взагалі була п’яна та неадекватно себе поводила”. Проте, на той момент дівчина вже виграла стипендію на навчання, і жодних рекомендацій з місця роботи їй не було потрібно.
Юля каже, що її заява зареєстрована в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань; також дівчина збирається звертатись до головного прокурора Києва Говди Романа. LB.ua надіслав запит до Національної поліції, щоб дізнатись, чи відкрите провадження за фактом заяви Демиденко Юлії стосовно Чибісова Леоніда, але відповіді поки не отримав.
"Чистої води підстава"
З Леонідом Павловичем зустрічаємось в одній з кав’ярень у центрі Києва; сьогодні чоловік у відпустці, – напередодні відкликав свою заяву про звільнення. Те, що відбулось, називає провокацією і підставою.
– З мого боку нічого не було, – каже чоловік. – Для того, щоб ви розуміли ситуацію, зазначу, що це почалось не місяць тому, а ще в вересні між мною і працівниками кафедри хірургії НМУ імені Богомольця, через мою роботу, – продовжує. – Стиль у мене більш жорсткий, авторитарний, тому мої вимоги сприймались не зовсім адекватно. Ці ж представники кафедри ходили до головного лікаря з вимогою обмежити мої повноваження через те, що я різкий, грубий, можу накричати. Оскільки в будні чергувати не можу, то моїми були суботи, – додає.
Чоловік пояснює, що в ту суботу дівчина до нього прийшла сама та почала говорити про те, що звільняється, але їй дуже добре було з ним працювати.
– Я піднімався у відділення, – розповідає Чибісов, – шукав медстестр, потрібно було роздати завдання по хворих, я подзвонив і попросив, щоб підійшли. Прийшла Юлія в ординаторську, я дав вказівки, вона сказала “Мені потрібно з вами поговорити”, я відповів: “Добре, як звільнишся – приходи поговорим”. Пройшло достатньо часу, вона дзвонить і запитує “Де ваш кабінет?”, довго ходила шукала кабінет, поки я не піднявся на сходи та не показав куди йти, – згадує. – Коли прийшла, почала говорити якісь нісенітниці: “Я звільняюсь, але мені було так добре з вами працювати”, а коли підійшла ближче, почув від неї запах алкоголю, на цьому наша бесіда закінчилась, я попросив дівчину піти в відділення та до хворих не виходити”.
Розмова, як згадує сам Леонід Павлович, тривала хвилин 10, під час того дівчина “скидала” дзвінки, а потім сама ж пішла, бо її нібито розшукував лікар.
– Я вже збирався спати, сидів ще в комп’ютері, як у той момент до мене ввалюється чотири поліцейських – молодці, звичайно, агресивні хлопці, – іронізує чоловік. – Тоді вони мені почали казати, що надійшла заява про спробу “згвалтування та спалення”, на що я відповів “А як ви собі це уявляєте?” – додає. – Потоптались, походили та пішли, а я був повністю ошарівший, мене ковбасило, вибачте за епітет, реально погано стало, піднявся тиск і я зателефонував відповідальному черговому про те, що поїду, а замість мене буде чергувати син, щоб бригаду не оголювати, – каже пан Леонід. (Син Олексій Чибісов працює асистентом кафедри хірургії у тій же лікарні, – LB.ua)
Свою заяву на звільнення чоловік називає зовнішнім тиском.
– Заступник головного лікаря після всього, що відбулось, викликав мене до себе і сказав, що в нього є заява на мене, – ділиться Чибісов, – я подав рапорт про те, що відбулось. На наступний день до мене прийшла команда з відділення, де якраз був і професор з кафедри хірургії, та почали мене звинувачувати, що я одразу почав спростовувати. Подзвонив старшій медсестрі, думав все-таки зустрітись з цією Юлею, в відділенні звісно, бо на мої дзвінки вона не відповідала, ні так ні. Через деякий час передзвонила старша і сказала ультиматумом, що я маю написати заяву, тоді будемо розмовляти. Наступного дня все обдумав, з відпустки вийшла головна лікарка, яку я дуже поважаю, і імідж лікарні для мене теж не пустий звук, тому я до неї прийшов і сказав: “Така ситуація, це чистої води підстава, я готовий написати заяву, щоб не тріпати ні вас, ні лікарню, і себе також. У мене вже був підписаний та оплачений відпуск, після нього буду звільнятись. Сфотографував заяву, відіслав старшій, зі свого боку, вважаю, достатньо коректно вчинив”, – доповнює.
Але після повернення чоловік забрав свою заяву та пішов у відпустку до кінця серпня. На запитання, чи збирається лікар Чибісов зустрітись з Юлею, він відповів “ні”. Каже, що не писав на неї заяви в поліцію. Історію Насті називає брехнею:
– Мені 59 років виповнилось, фізіологічні потреби, знаєте, вони з роками змінюються і повірте, я нікому в лікарні не пропонував жодних інтимних стосунків, щоби вони там не розказували. Взагалі не дивно, що це все виходить з одного відділення? У мене в підпорядкуванні ще реанімація, травматологія, ортопедія, операційний блок, і шо в мене така вибіркова любов до одного відділення, там красуні одні зібрались чи шо? – риторично запитує лікар Чибісов.
Як завершиться історія Юлії Демиденко та Леоніда Чибісова, наразі невідомо, оскільки слідчі органи ситуації не коментують і зв’язку з дівчиною не підтримують.
– Є поліція, вона винесе своє рішення. і ніхто не має права нічого закидувати людині, поки не доведена якась його вина, – під кінець нашої зустрічі каже Леонід Павлович. – Я теж не збираюсь сидіти, зустрічався з юристами, адвокатом, є багато людей, які займаються подібними справами, і я цих товаришів, які сфабрикували справу, не пробачу, з ними буду розбиратись, все буде в рамках закону.
Це вже не перший скандал за участю лікаря Чибісова. У 2009 році лікар фігурував в історії про фінансові махінації. Як повідомляв журнал Тиждень, “фігурантом кримінальної справи Леонід Чібісов де-факто став за проведення випробувань нових препаратів, йому закидають ухиляння від сплати податків і зловживання службовим становищем. Справу порушили за трьома статтями Кримінального кодексу: ст. 202, ч. 1 (порушення порядку ведення господарської та банківської діяльності), ст. 364, ч. 2 (зловживання владою і службовим становищем) та ст. 366, ч. 2 (службове підроблення). В обласній прокуратурі повідомили, що колишній головлікар отримував від фірм-замовників за проведення випробувань винагороду, яку привласнював. Відповідні договори, за версією слідчих, Чібісов підписував як головний лікар онкодиспансеру, але гонорари отримував як приватна особа. Внаслідок цього лікувальний заклад не одержав 1,8 млн грн”. Однак, як нам пояснив лікар, у нього був конфлікт з губернатором Луганської області, його “вижили” звідти та усі мотиви справи були сфабриковані та міжособистого характеру; на сьогоднішній день, за словами Леоніда Чибісова, всі справи було закрито. LB.ua надіслав журналістський запит і очікує відповіді від Національної поліції, для того щоб уточнити достовірність фактів з минулого лікаря Чибісова.
З березня 2009 року Леонід Чибісов був головним лікарем Київської міської клінічної лікарні №17, звідти, за переказами його колег, чоловіка виводили в наручниках. Під час зустрічі Леонід Павлович сказав, що “звільнився за власним бажанням”, а на запитання, чому, відповів, що це “не має стосунку до теми” (теми харасменту – LB.ua). З 2011-го чоловік влаштувався заступником головного лікаря з хірургічних питань у 4-ту лікарню міста Києва.
