Підприємства, які забруднюють довкілля, ще й вимагають, щоб екологічний податок повертали їм
Риторика вже переходить в абсурдну площину: від європейської концепції “забруднювач платить” – до вигаданої українським бізнесом "платити забруднювачу". Ось так:
Протягом 2019 року промисловість активно просуває позицію про те, що грошей на модернізацію власних засобів виробництва немає. І шантажує державу тим, що збанкрутує промисловість – а щоб цього не сталося, на модернізацію просить що? – повертати їй гроші, отримані від сплати екологічного податку.
Про це пишуть українські екологи з понад десятка організацій. Дивіться також:
Хто зливає найбільше викидів у водойми України (ІНФОГРАФІКА)
Головною ідеєю, яку пропонує бізнес задля вирішення цієї проблеми, є повернення з бюджету коштів екологічного податку, які підприємства сплачують за завдану довкіллю шкоду.
Повертати (чи не стягувати) екологічний податок з підприємств, щоб вони модернізувались – це, по суті, платити бізнесові за те, щоб той не забруднював. Причому, платити грошима платників податків.
Екологічний податок – це інструмент, що має обмежувати підприємство і не дозволяти йому проводити діяльність, не враховуючи наслідків.
Підприємства й зараз можуть отримувати кошти на модернізацію з екологічних фондів. По-перше, законодавство говорить, що звертатися можуть юридичні особи всіх форм власності.
В розвинених державах бізнес не зазіхає на кошти екоподатків, які сплачуються за шкоду, яку завдають підприємства своєю діяльністю, довкіллю та здоров’ю населення. Натомість використовується співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, механізми державної підтримки при кредитуванні заходів екомодернізації, або податкові пільги для відповідального бізнесу тощо.
В Україні, зокрема, ЄБРР неодноразово демонстрував готовність підтримувати проекти, спрямовані на енергоефективність і екологізацію підприємств.
Як видно, варіанти є, але вони потребують прозорості та відповідальності бізнесу.
Як всім добре відомо, екологічна інспекція у більшості випадків не може потрапити на територію великих підприємств та проконтролювати дотримання природоохоронних норм. Неконтрольоване забруднення очевидне для всіх українців, які хворіють та помирають від забруднення довкілля у кілька разів більше за своїх європейських сусідів. Отже, про контроль витрачання коштів, як пропонує бізнес, і мови йти не може.
Беручи до уваги вплив, який великий бізнес має в промислових містах, на рівні центральної влади, великі фінансові та медіа-ресурси, потужне лобі, яке було сформоване в законодавчому органі протягом попередніх років, та навіть залучення представників громадського сектора до співпраці задля просування своїх позицій, видаючи їх за громадські, є великі перестороги щодо збереження безпеки довкілля в Україні.
Тому екологи виступають категорично проти законопроектів щодо повернення екологічного податку забруднювачам.
1. Це не відповідає європейському принципу “забруднювач платить”.
2. В Україні відсутній повноцінний екологічний контроль. Отже. проконтролювати проведення заходів наразі не є можливим.
3. Роками підприємства отримують надприбутки, зокрема, й через низькі ставки екологічного податку (які приблизно в 10 разів нижчі, ніж в ЄС), але більшість обов’язків щодо модернізації не виконуються роками.
Екологи попереджують про існування лобістських "громадських організацій", яким платять самі забруднювачі. Саме такі лобісти виступають за повернення екоподатку.
Проти ж наразі виступили такі організації:
1. МБО “Екологія право людина”
2. ГО “Еколтава”
3. ГО “Друге Життя”
4. ГО “Зелена Генерація”
5. ІГ “Save Dnipro”
6. ГО “Екодія”
7. Міжнародна організація 350.org
8. ГО "Ініціативна група "Разом!"
9. ГО О.ЗЕРО
10. ГО Єдина Планета
11. ГО “Ресінк”
12. ГО “Нуль відходів Львів”
13. ГО "Центр громадських та медійних ініціатив"
14. Запорізька філія Всеукраїнської екологічної ліги
15. ГО Дзига
***
