«Король Бібі»: Нетаньягу, «взірець популізму», неспроста приїжджав в Україну саме тепер

Прихильники Беньяміна Нетаньягу називають його "Чарівником", "Переможцем" і навіть "мелех їзраел", "королем Ізраїля". Про це йдеться в передовиці видання The Economist, яка називається "Король Бібі: взірець [parable, притча або тут "притча во язицех"] сучасного популізму". Нещодавно він уп'яте, вигравши зі своєю партією "Лікуд" вибори, став очільником країни й має шанси побити рекорд отця-засновника Ізраїля, Давіна Бен Гуріона, як людина, що найдовше перебуває при владі.

Ось короткий переказ цієї статті з оновленням: як пише Європейська правда, його партія "Лікуд" раніше не змогла сформувати коаліцію через небажання партії "Наш дім Ізраїль" (НДІ) приєднуватись до більшості з Нетаньягу на чолі. Традиційними ж прибічниками партії НДІ є вихідці з країн колишнього СРСР, значний відсоток яких походить саме з України. А отже, приїзд Нетаньягу в Україну, яку він довгий час оминав увагою, є спробою привернути голоси з цієї електоральної бази. Від Текстів зазначимо, що серед вихідців з СРСР Зеленський є досить популярним. До того ж, проти Нетаньягу порушено декілька кримінальних справ і якщо він після наступних виборів не стане прем'єром, то може шанси сісти до в'язниці збільшуються. Такі обставини дають Зеленському додаткові козирі. Та Бібі досвідчемй гравець і скористатися несподівано хорошими картами Україні буде не легко.

"Бібі" важливий не лише для Ізраїля: він був утіленням націоналізму, ба шовінізму, задовго до того, як популізм став глобальною силою. Серед його друзів — Дональд Трамп, Віктор Орбан (Угорщина) і Маттео Сальвіні (Італія), - пише The Economist.

Царювання "короля Бібі" є притчею сучасної політики: тривалий успіх на основі суміші раціональної політики та цинічного принципу "поділяй і владарюй".

Зараз його дедалі голосніше звинувачують у корупції — в інший час він був би змушений піти у відставку, але тепер, натомість, перетворює ізраїльську політику на демагогію й починає утиски щодо преси й судової влади. Ті, кому небайдужа демократія — мають бути уважні.

Нетаньягу — вправніший за багатьох популістів. Він допоміг підняти економіку Ізраїля, зокрема, технологічні стартапи. Дипломатією й обережним застосуванням сили — покращив ситуацію з безпеки, не втягнувши Ізраїль у руйнівні війни. Більше того, завдяки спільній ворожості до Ірану зараз Ізраїль має кращі стосунки з багатьма арабськими правителями, ніж будь-коли в історії країни.

Водночас, він нічого не зробив для урегулювання з палестинцями. Він був проти співпраці Заходу з Іраном навіть заради обмеження ядерної програми останнього. На його думку, конфлікти Ізраїля не вирішаться — їх треба просто пережити. Воєнна окупація Палестини, схоже, може навіть призвести до нової політики апартеїду.

Все стало ще загрозливішим, відколи у США — які раніше "стримували" свого союзника — прийшов до влади такий самий Трамп. Воно-то добре для Нетаньягу зараз — але загрожує загальному консенсусу в Штатах на користь Ізраїля в майбутньому.

Але найгірше — поступове розмивання демократичних норм у самому Ізраїлі. Нетаньягу почав взаємодію з доти не "рукопотискальною" ультраправою "Єврейською силою" (Отцма Єгудіт), яка хоче "спонукати" всіх арабів, навіть громадян Ізраїля, виїхати геть.

Нетаньягу довго посилював різні розподіли на "нас і них": євреї й араби, діаспора й ізраїльтяни, секулярні й релігійні євреї.

Зображуючи себе єдиним залізним захисником — інших він зображує або скигліями, або зрадниками. Будь-кого з євреїв, які йому заважають, він зображує так, ніби вони встромляють ніж у спину самому Ізраїлю. Політичні опоненти — ллють воду на млин арабів.

Бібі навіть фліртував із теорією змови, яку обожнюють антисеміти — нібито єврей-мільярдер Джордж Сорос влаштував світову змову проти всіх націоналістичих урядів на світі!

І він свого досяг

До речі, з візиту в Україну всі запам'ятали дружину Нетаньягу, яка, не знаючи традиції, впустила на землю "хліб-сіль":

Нетаньягу не розгубився і записав відеозвернення (до речі, як це полюбляє й Зеленський). У ньому сказано, що Україна відкриє представництво в Єрусалимі (це питання дуже політичне, адже є антипалестинським кроком — перенесення Трампом представництва з Тель-Авіва в Єрусалим викликало масові протести, в ході яких було вбито десятки палестинців):

Крім цього Україна не поспішає з переносом посольства у Єрусалим, аби не створювати прецедент визнання окупованих територій, адже у нас забрали Крим і частину Донбасу.

До речі, для тих, хто вважає, ніби політики діляться на якихось там "проукраїнських" і ні — нагадаємо передвиборчий скандал із Нетаньяху в цьому році: