Грецький політик розповів, чим Росія шантажувала Грецію через визнання ПЦУ
Церковне питання міцно включене Росією в її гібридні зносини з іншими країнами — або те, що сама Росія називає геополітикою.
Як повідомила вчора грецька агенція Romfea, під час проведення наукової конференції Інституту геополітичних досліджень «Геополітичні події в життєво важливій галузі Східного Середземномор'я і їх взаємодія з міжнародним середовищем» колишній міністр оборони Греції Панос Камменос зробив сенсаційне зізнання, — передає Церкваріум.
Він визнав, що особисто тиснув на архієпископа Ієроніма та грецьких архієпископів, заохочуючи їх не визнавати ПЦУ. Він назвав рішення Собору Ієрархії Елладської церкви та її очільника "злочином".
Свою "антиукраїнську" позицію, як передає Romfea, колишній урядовець пояснив тим, що у випадку визнання ПЦУ Росія скасує свої гарантії недопущення "окупації грецьких островів" Туреччиною, надані нею в укладених з греками угодах.
Відомий грецький журналіст Андреас Лударос на сайті Orthodoxia.info додає, що колишній міністр попередив: якщо щось станеться найближчими місяцями, за відкликання російських гарантій безпеки Греції буде нести відповідальність особисто Собор Ієрархії Елладської церкви.
Про що йде мова?
Греція безпосереднім чином включена в програму переселення біженців з Сирії та інших країн (Іран, Судан, Афганістан, Ірак тощо).
Потік біженців іде через Туреччину, яка в 2016 році уклала угоду з Євросоюзом про розміщення їх на своїй території та навіть створення безпекової зони для їхнього проживання. За цією домовленістю Євросоюз виділив Туреччині 6 млрд. євро, з яких, за словами президента Туреччини Ердогана, до нього дійшло лише 3 млрд. Тобто, турецький президент вимагає від ЄС все більше коштів — інакше погрожує відкрити коридор для кількох мільйонів сирійських біженців безпосередньо до Європи.
І першою країною, яка географічно розташована на шляху цього потоку біженців, є Греція та її острови Лесбос, Самос і Хіос в Егейському морі. Табори переселенців на цих островах переповнені, там панує антисанітарія, підвищенний рівень злочинності, кілька разів виникали пожежі.
З цього приводу Греція неодноразово оголошувала, що не має бажання виконувати т. зв. Дублінські угоди про переміщення біженців, згідно з якими перша країна, до якої потрапив біженець, має розглядати його заяву на надання притулку.
Фактично, колишній міністр оборони Греції визнав, що питання визнання ПЦУ включене Росією в безпековий пакет геополітичних домовленостей із Грецією (попри всі вимоги Росії про невтручання політиків у церковне питання).
І невиконання Грецією цього "церковного" пункту може призвести до безпосереднього тиску Росії на Туреччину з метою відкриття коридору для сирійських біженців у Європу через Грецію.
Крім того, Туреччина давно претендує на вступ до Євросоюзу, й однією з причин відмови є окупація Північного Кіпру. Туреччина давно вимагає від Європи визнання Турецької республіки Північного Кіпру, й саме через цю частину Кіпру йде ще один потік біженців з Туреччини.
Попри всі заперечення, Росія має свою присутність на цій невизнаній території. За інформацією кіпрських ЗМІ, на початку минулого року очільник МЗС Росії Сергій Лавров зустрічався зі своїм кіпрським колегою, й серед обговорюваних питань піднімалось також церковне.
До того ж, Туреччина не визнає грецької юрисдикції над деякими островами в Егейському морі й постійно погрожує їх "відвоювати" (т.зв. "Егейська суперечка"). Ось чому грецький екс-міністр говорив про російські гарантії недопущення окупації грецьких островів в обмін на невизнання ПЦУ. Зауважимо, що загроза міграційної кризи також стоїть перед Болгарією та Сербією, які одночасно є важливими країнами для втримання газового домінування Росії на Балканах.
Отже, вже сьогодні можна приблизно окреслити напрямки впливу Росії через геополітичний шантаж на ті чи інші помісні церкви, аби вони не визнавали Православну церкву України, яка рік тому отримала від Вселенського патріарха томос про автокефалію.
В контексті того, що Росія цинічно підверстала церковне питання до своєї геополітики, втручання американських дипломатів у перебіг визнання ПЦУ Елладською церквою є абсолютно виправданим.
