Поведінка Зеленського, який виховує Гончарука огидна, але ще більш огидне раболєпіє Гончарука (Точка зору)
Лише за кілька місяців режиму Зеленського Україна вже докотилася до класичного путінсько-лукашенківського стилю спілкування Президента з Прем'єром. Це коли Президент - він же цар, вождь і світоч - виховує Прем'єра і розповідає йому як жити, а той слухняно бере під козирок і дякує сонцесяйному на мудрість і турботу. А потім усе це крутять по ящику, щоб народ бачив велич, силу і доброту царя, - пише наш Тарас Шамайда у своєму Фейсбуці.
Зрозуміло, що совковій частині населення такий стиль дуже до вподоби. Але кожна вільна, гідна і відповідальна людина розуміє: так бути не може. Бо Україна - не Росія, не Іран і навіть не Білорусь. У нас демократична країна і в ній нема ні царів, ні фюрерів.
Поведінка Президента, який чомусь вирішив, що має повноваження виховувати Прем'єра, приймати у нього заяву про відставку і вказувати, що і як має робити уряд - ганебна і неприйнятна. Втім, так само Зеленський поводиться і з депутатами, і з мерами, і з ким завгодно - як начальник країни, що чхати хотів на закони і Конституцію.
Але ще більш ганебна поведінка прем'єра Гончарука. Який, будучи главою виконавчої влади в парламентсько-президентській республіці навмисне принижує і Конституцію, і парламент, і власний уряд, і робить усе для підтримки диктаторських замашок Зеленського. Гончарук несе заяву про відставку не в Верховну Раду, як це прямо передбачає Конституція, а президенту. Тим самим даючи останньому можливість підвісити уряд і обійти річний імунітет уряду від відставки.
Глава виконавчої влади як вірнопідданий холоп слухає менторські повчання Президента і дякує за мудрість і велич. При цьому - прогулюючи разом з усім Кабміном годину уряду в парламенті, де уряд зобов'язаний бути за законом. Щоб потім прийти до Ради лише для того, щоб ще раз подякувати сонцесяйному президенту - великому вождю і учителю.
Це - огидно. Такого в незалежній Україні ніколи не було, і, сподіваюся, ніколи більше не буде. Бо Україна - це Європа. А революція, учасником якої не був верховний блазень, але був нинішній прем'єр Гончарук, називалася Революція Гідності.
Спробуємо подивитися на подію і з іншої точки зору, ближчої до реальної політики, її висловлює наш інший автор Сергій Лукянчук:
Насправді ці обставини лише відображують статус кво - Гончарук на час призначення не мав жодної політичної, бізнесової чи репутаційної ваги, і отримав посаду лише тому, що так вирішив Зеленський. Завтра він вирішить інакше - і Гончарук встане і піде.
Це якраз нормально, що прем'єр це розуміє. Мене хвилює інше. Зеленський дав уряду першочергові завдання: вирішити питання зарплат урядовців, премії керівників Нафтогазу, провести кадрову чистку в міністерствах, розділити раніше об'єднані міністерства і пояснити депутатам політику уряду. Вибачте, але це все - технічні дрібниці навіть не другого, а двадцять другого порядку. А пріоритети мають бути абсолютно інші.
Економіка - як забезпечити обіцяне зростання? Соціальна політика - зарплатні бюджетникам, вчителям, борги по соцвиплатах і т.д. і т.п. Військові питання - від проведення ООС до організації роботи Укроборонпрому. Зовнішня політика - рух на зближення з ЄС, мінімізація негативу від імпічменту Трампа. А замість цього президент дає прем'єру завдання, які мав би вирішувати не глава виконавчої влади, а підпорядковані йому клерки в робочому порядку.
