Світло і морок. Як за час війни змінилося освітлення вільної України і окупованих територій

На знімках можна помітити, як країна з кожним роком вкривається все більшою кількістю маленьких та великих світлових цяток. І йдеться не лише про покращення вуличного освітлення у більшості населених пунктів, а й про пожвавлення загальної економічної активності в країні.
Світло дають освітлені вулиці міст та селищ, а також промислові й сільськогосподарські об’єкти. Нова теплиця чи ТЕС роблять свій внесок у загальну освітленість території країни. Та й можливість для селища чи міста встановити нові світильники чи збільшити їхню кількість означає, що у місцевих бюджетів побільшало коштів, які можна використати й на такі потреби.

Світло після Майдану

Це яскраве свідчення на користь однієї з найвдаліших українських реформ — децентралізації. Нагадаємо, реформа полягає в тому, що місцеві ради отримали більше грошей і повноважень.

Оглядаючи карту України, не можна не помітити, наскільки «залилися» світлом південні, в першу чергу, приморські райони Одещини, Херсонщини та Запорізької області. Не дивно, адже після окупації Криму турист поїхав до цих країв. Вочевидь, саме туризм також «відповідальний» за появу світлових цяток у Карпатах.

Один з авторів ТЕКСТІВ стикнувся з тим, що його локальна спільнота на околицях Києва у 2018 році не змогла швидко встановити освітлення через брак стовпів. У підприємств, які їх виробляють, замовлення були розписані на багато місяців вперед. Після Майдану Україна стала світлішою, адже саме Революція Гідності дала старт децентралізації.

ТЕКСТИ запитали у місцевої влади кількох обраних навмання населених пунктів, які нещодавно «засвітилися» яскравіше, аби зрозуміти, що саме допомогло запалити ще одну «світлову» зірку на українській карті.

Олександр Бабич, мер Голої Пристані, Херсонщина: «За попередні 5 років ми освітили 90% вулиць міста»

– Раніше у нас були освітлені лише дві вулиці – магістральна й ще одна. Зараз на переобладнання витрачаємо щороку приблизно 500 тисяч гривень. Після того, як внаслідок адміністративно-територіальної реформи до нас приєдналися навколишні селища, почали займатися і їх освітленням. Зараз вже освітили одне й готуємо проектну документацію для інших.

Ставимо лише LED-світильники. Намагаємося залучати до цього й громадськість. Там, де на місці діють громадські комітети і за власні кошти купили купують освітлювальне приладдя, намагаємося швидше реагувати. Ліхтарі повісити – не проблема, проблема підвести до них лінію.

Олександр Щербаков, заступник мера Мелітополя, Запорізька область: «Здебільшого займаємося реконструкцією та заміною світильників»

– В окремих районах міста ми встановили нові опори, але їх не більше 10% від загальної кількості світильників. Здебільшого займалися реконструкцією, встановлювали світлодіодні світильники. На деяких старих опорах взагалі не було світильників або вони були застарілої конструкції – ртутними, натрієвими тощо.

Завдяки заміні світильників плануємо заощадити на рік близько двох з половиною мільйонів гривень. Тепер 86 – 87% світлових точок у Мелітополі є сучасними. Ми почали цю роботу за кошти місцевого бюджету, але з 2019 року отримали грант від Північної екологічно-фінансової корпорації (NEFCO). Більшість робіт виконали у 2020 році. Майже в половині цих точок поставили LED-світильники. Загалом витратили 250 тисяч євро грантового фінансування плюс пільговий кредит на 14,9 млн грн.

Володимир Петрук, інженер-енергетик м. Тальне, Черкащина: «З LED-світильниками стало помітно світліше»

– У нас по місту зараз 1350 світильників, з них десь 30% замінили протягом чотирьох років на сучасні LED. Решта поки залишаються старими – натрієвими, ртутними. Коли поставили LED-світильники, стало помітно світліше, тому що, наприклад, у натрієвих лампах скло тьмяніло і пропускало лише 40 – 50% світла.

Також підвищили інтенсивність освітлення: тепер світильники – на кожній опорі, а раніше були через одну.

Зараз плануємо замінити всі натрієві та ртутні світильники. LED-лампи почали закуповувати через їхню меншу енергоємність, щоб економити електроенергію, яка постійно дорожчає і коштує місту сотні тисяч.

Морок окупації

Тим часом на окупованих територіях Донеччини та Луганщини з кожним роком стає темніше. Там є райони, де ці процеси відбуваються прискорено, і можна говорити про справжнє «затемнення» колись освітлених територій.

Перш за все, йдеться про місцевість поблизу Луганського аеропорту, де в 2014 році відбувалися жорстокі бої. Інфраструктуру було зруйновано, здатності чи бажання її відновлювати у маріонеткового утворення «Луганська народна республіка» немає.

Але виявилося, що в пітьмі потопають і невеликі населенні пункти. Здебільшого вони розташовані поблизу російського кордону – розтягнуті вздовж нього на території Донецької та Луганської областей. Це Новокатеринівка, Осикове, Колоски, Степано-Кринка, Степанівка, Дмитрієвка, Дьякове, Нижній Нагольчик, Хмельницький, Карпове-Кріпенське та багато інших.

Частину цих містечок та селищ теж зачепили події в Іловайську. Тут теж ішли бої. За словами очевидців, ці населені пункти часто були й місцями тимчасового прихистку для українських військових, які, опинившись відрізаними від основних сил, пробивалися до своїх. І от саме ці невеликі переважно аграрні селища та містечка зараз потерпають вже від економічних негараздів. Принаймні, про це кажуть нинішні й колишні місцеві мешканці. Ми гарантували нашим співрозмовникам анонімність, адже за їхні висловлювання можуть поплатитися вони самі або їхні рідні, які живуть в окупації.

«Поля стоять зарослі бур'яном – орендарі та господарі виїхали»

«Бойовики почали забирати у людей зерно – все, що вони вирощували, – розповідає ТЕКСТАМ колишня місцева жителька Олена (ім’я змінено, селище, в якому вона живе й просила не називати, розташоване на Донеччині поблизу російського кордону). – Першими почали «трусити» великих орендарів, і вони просто втекли. Потім надійшла черга дрібних.

Знаю таку історію, коли люди зібрали зерно, завезли на тік, туди приїхали бойовики і все забрали. І так це відбувається досі: люди вирощують, бойовики забирають. І не тільки зерно. Виростили кабанчика – його теж забрали. Це призвело до ще однієї хвилі переселення.

Поля стоять покинуті й зарослі бур’яном. Хтось виїхав на підконтрольну територію, хтось залишився в окупації, але перебрався у більші міста. Там якось легше вижити. Я знаю невеликі села, де до війни жило 30 – 40 сімей, а зараз – лише один дід або й узагалі порожньо. Про яке тут освітлення може йти мова».

«Із заходом сонця життя зупиняється»

У Павла (ім’я змінено) в Осиково залишилася сестра бабці. За його словами, життя в селищі, де до війни мешкало більше тисячі людей, зупиняється з заходом сонця. Молоді майже немає. Освітлюються лише центральні вулиці. На інших немає дротів на стовпах. Живуть люди тим, що вирощують худобу та городину. Ще працює магазин. Хто не зміг чи не схотів їхати на вільну частину України, поїхали або до Росії, або в Донецьк, де є робота і вільне житло (тобто те, яке залишили люди, котрі виїхали, і його можна зайняти).

«А що там освітлювати?»

Селище Степано-Кринка між Іловайськом та Амвросієвкою раз на рік фігурує в репортажах угрупування «ДНР». Туди так звана «народна міліція» привозить дітям з місцевої школи та садочка іграшки. Але школа, садок, аптека, кілька магазинів, ремонтна майстерня та ринок – чи не єдині джерела прибутку у місцевого населення. Дехто вдома надає послуги перукаря та манікюрниці.

Олександр (ім’я змінено) розповідає, що деяким з його селища вдалося обміняти свої приватні будинки на маленькі квартири в Харцизьку, Макіївці та навіть в Донецьку, щоб працювати там на шахтах.

На запитання про світло Олександр сміється, каже: «А що там освітлювати? Ліхтарі подекуди горять, та й досить. В інших світло є на подвір’ї. А з приходом темноти на вулиці немає чого робити».

«Спеціалізація» більшості згаданих «затемнених» населених пунктів – сільське господарство. Також поблизу таких селищ на Луганщині були нелегальні копанки, котрі теж, вочевидь, припинили роботу.

Методологія

Дані взято з https://www.lightpollutionmap.info/. Це інформація про рівень світлового забруднення в світі. На карті відображається лише штучне світло. Дані збирають за допомогою радіометра "Visible Infrared Imaging Suite" – це датчик, що вловлює джерела випромінювання і є надзвичайно чутливим навіть в умовах недостатнього освітлення. Він був розроблений і виготовлений компанією Raytheon і є одним із п’яти приладів на борту супутникової платформи Національного полярно-орбітального партнерства (NPP) Суомі, який був запущений 28 жовтня 2011 р. В статті порівнюються акумульовані дані за 2012 та 2019 роки.

В наступному матеріалі ми покажемо, як змінилася ситуація з освітлення Криму. Якщо ви там мешкаєте і можете розповісти, що відбувається в місцях, де збільшилося освітлення, пишіть нам на редакційну пошту texty.org.ua()gmail.com чи в приватні повідомлення на наш Facebook-аккаунт.

інфографіка освітлення окуповані території