Дмитро Макагон (Д.М.): «Той факт, що будівля встояла і не завалилась після ракетного удару, свідчить про те, що її, ймовірно, звели із дотриманням сучасних будівельних нормативів, які враховують аспект лавиноподібного руйнування. Тобто навіть у випадку, якщо вибухом руйнується декілька колон, стін – будівля сама не руйнується. Сучасні висотні будівлі в цьому плані найбільш міцні. У них є «ядра жорсткості» з бетону – це ліфтові та сходові вузли. Що вища будівля, то товстіші мають бути колони, аби банально витримати вагу цієї будівлі, вітрові навантаження. А що більша колона стіни – то вона краще потенційно може витримувати бокові вибухи. Приклад будинку на Татарці, де ракета поцілила у перші поверхи, також це підтверджує. І це не якийсь винахід останніх років, це норми, які застосовуються до висотних будівель уже давно. Приміром, телецентр «Олівець» чи будівля Мінінфраструктури, побудовані в радянський час, теж мають такі «ядра жорсткості».

Безумовно, це не означає, що будь-яка 25-поверхова висотка витримає будь-який ракетний удар. Цю конкретну ракету витримало, а можливо, якийсь «іскандер» не витримає».

Д.М.: «Особливість Одеси в тому, що у південних регіонах ще більші вимоги до міцності будівель. Адже там закладається можливість сейсмічної активності, тому будинки повинні бути ще стійкішими. Будівля 2012 року побудови, в яку влучили ракетою, як і столична висотка, не завалилась саме через наявність «ядра жорсткості». Тому візуально – звісно, ми не бачили результатів експертизи і не знаємо повного опису характеру руйнувань, не проводили дослідження – «вирвану» частину будинку можна відновити, не вдаючись до того, щоб розбирати весь під’їзд».

Д.М.: «Старі будинки – і це стосується не лише панельних конструкцій – не розраховані на запобігання лавиноподібному руйнуванню. У випадку конкретно панельних об’єктів, бомба могла зруйнувати лише один-два верхніх поверхи. Але щойно руйнуються, панелі, вони починають падати одна на одну і самі перетворюватися на «снаряд». І що вища ця будівля, то з більшою силою верхні панелі, які «склалися», будуть тиснути на нижні поверхи і теж спричиняти руйнування. Є загроза у тому, що стінову панель може вибити вибухом, бо вона тримається на закладних деталях. І тоді відсутність однієї панелі може спричинити руйнування всієї секції. Таким чином вся секція «складається» не тільки через руйнівну силу бомби чи ракети (хоча це теж може бути фактором), а через особливості конструкції. Це саме стосується і побутових аварій, наприклад, вибуху газу.

Крім того, ми бачимо на фото наслідки пожежі. Бетон, арматура можуть руйнуватися, а перекриття – «складатися» від високої температури. Яка частка бомби в цих руйнуваннях, а яка пожежі – визначити дуже складно. Панелі, які випадково лишилися «висіти» на верхніх поверхах, тепер не спираються на інші панелі, не несуть перекриття, а «несуть» лише самих себе. Навантаження на них невелике, тому коли решта секції «відірвалась», вони лишилися висіти. Це, звісно, тимчасово. Бо так чи інакше кріплення деформовані, і рано чи пізно вони обваляться, якщо цього не зроблять при демонтажі люди. На жаль, найімовірніше, зображені на фото будівлі підлягають повному знесенню через те, що руйнування і пожежа, швидше за все, зашкодили всій конструкції».

Д.М.: «З фото з Часового Яру видно, що перекриттям в цих будинках служили панельні плити. Тобто так само плита руйнує плиту, яка нижче, і так секція може складатися. Панельні будинки, де стіни залізобетонні, та цегляні будинки, де плити перекриття панельні – схожі між собою. В гуртожиток в Часовому Яру прилетіло 4 потужних ракети, там навряд чи щось би витримало, навіть якби перекриття були монолітні, як у сучасних будинках. Сама цегла гірше тримає навантаження від вибухової хвилі, ніж бетон.

У будинку зі світлини з Харкова схоже, що зруйнувалася саме цегляна стіна, на яку опиралися перекриття. І тому вони завалилися, пробивши нижні поверхи. Коли у перекриттів зникла опора, вони «посипалися». Якби тут було монолітне перекриття, то такого б не сталось, принаймні, на це було б більше шансів. Тобто тут знову-таки вибухова хвиля від ракети могла бути незначною. За великим рахунком, можна розібрати цю частину, яка зруйнувалась, а решту будинку, скоріше за все, відновити. Судячи з фото, пожежі не було, тільки руйнування. Але звісно, кожен конкретний випадок слід розглядати окремо. Нахил будинку внаслідок ударної хвилі «на око» не видно, його треба вимірювати приладами

Що стосується готелю в Чернігові, конструктивно у нього така сама схема: цегляні стіни і бетонні плити перекриття – це смужки, які розворотило після удару авіабомби. Схоже, що зруйнувалося все до першого поверху. Руйнування повторюють контур вирви, тобто вибухова хвиля діяла так само, як коли б ця бомба впала на землю. Тобто епіцентр з найглибшим ураженням і далі на поверх вище, вище. Тут ми бачимо, що доволі міцні і товсті стіни, і завдяки цьому плити порозривало, а стіни залишилися саме за рахунок товщини. Звісно, що тут буде все під знесення».

Д.М.: «Тут ми бачимо характерні ознаки руйнування від пожежі. Бетон повідколювався, коли нагрівався, оголилася арматура. Якби це був мирний час і працювали відповідні служби, вони б мали оперативно локалізувати і загасити вогонь за 1-2 години. Але коли палає пів дня – то це вже неможливо відновити. Передусім через те, що невідомо, як повела себе арматура при високій температурі. Вона, звичайно, не плавиться, як термінатор у кіно, але їй достатньо 500 градусів, щоб почати деформуватися, розширюватися. Це і призводить до тріщин у бетоні, його шматки починають відламуватися. Тобто уже конструкція не відповідає вимогам безпеки і надійності».