Телеграм-окупація. Як Росія вибудовувала медіамережу, а вийшло потьомкінське село

На початку березня, одразу після повномасштабного вторгнення, російські інформаційні війська націлилися на українські райцентри — і для кожного обраного міста чи громади створили власний телеграм-канал. Кожен з них декларував, що повідомлятиме місцевим жителям локальні новини. А насправді взявся поширювати російські тези та сприяти підтримці окупантів. Або імітувати таку підтримку місцевими.

Сама стратегія створення локальних джерел пропаганди є доволі ефективною. Принаймні теоретично. Адже на противагу центральним рупорам російської пропаганди, локальні ресурси можуть легше завойовувати місцеву аудиторію та здобувати її довіру, оскільки змішують свої тези з місцевими новинами, іноді корисними.

Системний підхід щодо створення телеграм-каналів у всіх окупованих населених пунктах підтвердив захоплений у березні в полон російський підполковник, начальник відділення інформаційного протиборства та оперативного маскування 58-ї армії Південного військового округу ЗС РФ. На допиті він назвав 10 таких каналів. Ми виявили їх 120. З них 68 було створено в перші два тижні війни, а решту запустили після посилення й поглиблення окупації, потім частину з них припинили оновлювати.

Ми розташували ці канали на карті, щоб оцінити початкові воєнні амбіції Росії.

Цікаво, що ця карта схожа на карту плану вторгнення, яку ще до початку війни опублікувало німецьке видання Bild

Щоправда, відступ на київському напрямку та припинення просування російської армії на інших фронтах зменшили амбіції й на інформаційному фронті – від березня нові російські тг-канали зʼявлялися вже лише на півдні України. А від травня — тільки в Херсонській області.

У результаті бачимо нерівномірність інформаційної агресії: поки Херсонська й Запорізька області густо засівали окупаційними інформаційними телеграм-каналами, нещодавно звільнена Харківська область залишалася майже “непокритою” за межами самого Харкова. Можливо, це свідчить про більш і менш пріоритетні території окупації. І такий розподіл інформаційної активності корелює з воєнними зусиллями. Це стало помітно під час вересневого українського наступу: на Харківщині росіяни виставили менш боєздатні частини, а найбільш підготовлені сконцентрували на Херсонщині.

Водночас на початку літа відбулося зменшення масштабів мережі (а з нею — й остаточне зменшення російських воєнних амбіцій).

Відтоді активні місцеві телеграм-канали залишилися лише в Херсонській і Запорізькій областях. До того ж загальна їх кількість поступово зменшилася до 80.

Російська телеграм-імперія в Україні

Розбудовою мережі (про)російських інформаційних пропагандистських джерел, які начебто працюють в Україні, Росія займається вже багато років. На відміну від офіційних рупорів Кремля, їхнє основне завдання — транслювати підтримку Росії та “зсередини” критикувати українську владу. І робити це, використовуючи максимально можливу багатоканальність: сайти, телебачення, соціальні мережі й навіть друковані видання.

Поступово одним з основних інструментів російської пропаганди став телеграм, який уже здобув статус найпопулярнішої в Україні соціальної мережі та найнебезпечнішого джерела російського впливу. Адже телеграм абсолютно не модерує контент і російські пропагандисти там почуваються вільно. До того ж в умовах поганого інтернету телеграм завантажується на телефон швидше, ніж сайти медіа чи соцмережі.

Ще на початку лютого 2021 року СБУ звинуватила 12 загальноукраїнських телеграм-каналів у тому, що їх ведуть агенти впливу спецслужб РФ. Їхня цільова аудиторія — мешканці великих міст, які цікавляться політикою, а також чиновники й політики.

Як із їхньою допомогою Росія намагалася маніпулювати українськими парламентарями, читайте тут.

Ці канали поширювали панічні настрої та намагалися (й досі намагаються) дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію. Половину з них створювали прицільно для жителів найбільших міст сходу й півдня України. Саме їх створення наприкінці 2018 року можна вважати стартом розбудови регіональних проросійських інформаційних телеграм-осередків.

Кульмінації ця розбудова досягла після початку війни, коли телеграм став основним інструментом для імітації локальної новинної стрічки й місцевої підтримки окупантів. СБУ встановила осіб, які керували каналами, декого навіть арештували, але основні фігуранти мешкали за межами України.

Централізований російський контент і “накручені” підписники

Зважаючи на ідентичне оформлення й синхронність стрічки російських телеграм-каналів, створених після 24 лютого 2022 року, які мімікрували під українські, можна зробити висновок, що принаймні половину з усіх 120 каналів централізовано створили російські інформвійська. І вели їх теж, вочевидь, з єдиного штабу.

Найяскравіший приклад — мережа з 51 каналу, створена 5–7 березня. Кожен канал — з назвою міста в заголовку та російським або українським прапором опісля. Кожен з однаковою кількістю накручених підписників у перші дні створення. А також з ідентичним описом, у якому пропонують, у разі чого, звертатися до того самого адміна. Усі канали публікували однакові тексти про російські гуманітарні коридори й гуманітарну допомогу.

Як свій перший пост 43 канали обрали цитату зі звернення російського воєначальника, керівника Національного центру управління обороною РФ Михайла Мізінцева. Змінювали лише назву міста:

“Жители [підставити назву міста]!

Гуманитарная обстановка на Украине, к сожалению, стремительно ухудшается и продолжает принимать катастрофические масштабы. Российская сторона при этом предпринимает все возможные меры по стабилизации сложившейся чудовищной для украинского народа ситуации, выполняет взятые на себя гуманитарные обязательства и будет выполнять их и дальше”.

Розбудова паралельної реальності

Очікуючи на радісну зустріч російської армії, усі згадані канали від моменту створення або відкрито заявили про свою проросійську позицію в описі чи російським прапором на аватарці, або активно перепощували новини з великих російських пропагандистських ЗМІ, таких як “РИА Новости” чи “ТАСС”. А кожен третій пост на досліджуваних каналах мав у тексті слово “Россия”, “россиянин” або “русский”. Жоден з них навіть не намагався зайняти “нейтральну” позицію. Що, очікувано, не сприяло їх популярності серед українців.

Усі їхні дописи можна розділити на дві великі групи: російська офіційна пропаганда й місцеві новини.

Російська пропаганда в локальних телеграм-каналах загалом дублює офіційну кремлівську й зосереджена на таких темах:

• російська допомога українцям і роздача російської гуманітарки (одна з найпопулярніших тем навесні);
• успіхи на фронті й могутність російського озброєння;
• класичні пропагандистські російські тези про “братські народи”, “спільну історію”, “повернення в рідну гавань” та “Велику Росію”;
• спроби поєднати ці тези з аргументацією необхідності проведення референдумів;
• демонізація ЗСУ та агресивна антиукраїнська риторика.

”🇷🇺 Россия здесь навсегда. Почему?

Стало бы государство заботиться о материальном благополучии и безопасности жителей, если не считает этих людей важными? Стало бы заниматься восстановлением инфраструктуры? Ответ очевиден. Как раз о материальной помощи рассказываем подробнее. С 1 августа на единовременные и ежемесячные выплаты могут претендовать категории граждан, состоящие на учете в управлении труда и социальной защиты населения городских, районных администраций. Ранее об этом сообщал (https://t.me/BalitskyVGA/100)глава Запорожской области Евгений Балицкий. Пока размер выплат унифицирован, индивидуальным он станет в случае вхождения Запорожской области в состав Российской Федерации. В ролике — все суммы (конечно, в рублях)

”Сегодня бандеровские недобитки которые расплодились в Харькове демонтировали со здания Харьковского национального университета им. Каразина три мемориальных доски: маршалам Коневу и Бажанову, а также доску в честь академии Говорова с советской символикой. Мой любимый, потерпи, скоро ты будешь свободен и мы будем праздновать день освобождения Харькова от укронацисстких захватчиков”

”На видео из Николаевской области маленький житель Снигиревки Кирилл:

"— А Снигиревка это уже Россия?
— Уже Россия? Это хорошо?
— Угу. Всегда хотел побывать в России".

“Крым передал Херсонской и Запорожской областям сельхозтехнику 70 зерноуборочных комбайнов сегодня доставили с полуострова на освобожденные территории. Всего в этом году Крым планирует поставить в Херсонскую и Запорожскую области 85 единиц сельхозтехники, чтобы помочь регионам в уборке урожая”.

”МЧС РФ доставило на Украину и Донбасс 1 тысячу тонн гуманитарной помощи

С 23 апреля автомобильными колоннами МЧС России в составе более 140 большегрузных автомобилей в ДНР, ЛНР и на Украину доставлена очередная партия гуманитарной помощи. Общий вес груза составил более одной тысячи тонн.

В составе груза продукты питания, питьевая вода, предметы первой необходимости и стройматериалы для восстановления социальных объектов”.

“⚡️Росгвардейцы обнаружили в ЛНР документальные подтверждения массового дезертирства в подразделениях ВСУ.

Украинские десантники бегут из войск, пользуясь любой возможностью. В том числе не возвращаются из отпуска по семейным обстоятельствам. Их поиски по месту проживания тоже не приносят результатов, на связь они не выходят”.

Фактично вся офіційна пропаганда вміщається у дві основні тези: “Росія тут назавжди” й “Росія гарантує місцевому населенню нове життя”.

Ця мережа каналів репостить пропагандистські ролики від RT про щасливе життя в Росії під лозунгами “Россия это счастье” та “Россия это забота”. Обіцяє збільшити соціальні виплати, зменшити тарифи й додати інші матеріальні плюшки — все після референдуму та отримання російського паспорта чи навіть громадянства. А як ідеальний зразок завжди демонструє нібито успішний Крим — щоправда, замовчує всі наявні там проблеми. І тим паче ніхто нічого не каже про ситуацію на окупованому Донбасі.

Щодо місцевого контенту, то асортимент тем значно ширший. Але їх усі можна звести до двох типів: потенційно корисні для місцевих мешканців оголошення та класичні “паркетні новини” — тепер щодо нової окупаційної влади, щоб посилити її сприйняття як легітимної.

“Администрация Алешкинского муниципального округа продолжает активную работу по благоустройству города и его окрестностей.

Так, стелла при въезде в г. Алешки окрасилась в цвета чистоты и совершенства, верности и постоянства, энергии и силы.

При этом, по словам главы муниципального округа Г. Журавко — "В планах осуществление других масштабных мероприятий по обустройству городского ландшафта, которые создадут благоприятную атмосферу и обеспечат комфортные условия проживания местным жителям и их гостям".

“#Мариуполь

ГЕНЕРАЛЬНАЯ УБОРКА ПРОДОЛЖАЕТСЯ

В Орджоникидзевском районе продолжаются активные работы по благоустройству и наведению санитарного порядка территорий.

К уборкам территорий района от мусора и стекол привлечены неравнодушные жители города, бригады КП «Зеленстрой», ЖЭК «Восточный» и ЖЭК «Азовжилкомплекс». Рабочие приводят в порядок дороги, тротуары, общегородские и придомовые территории, ликвидируют стихийные свалки. На фото можно увидеть лишь малую часть выполненных работ. Наши люди трудятся в поте лица, чтобы как можно скорее избавиться от накопившегося мусора”.

“‼️Временно изменится маршрут автобуса №10‼️

🚧В связи с проведением работ по капитальному ремонту самотечного коллектора по ул. Земская (Красная) и перекрытием перекрестка с ул. Центральная (К.Маркса) 18 июля 2022 года с 7.00 до 20.00 будет изменен маршрут автобуса №10. 🚌Движение будет осуществляться по ул. Лютеранской (Горбенко)”.

“РАСПИСАНИЕ
Движение пассажирских суден в направлении Херсон- Алешки; Алешки — Херсон. Время пути- 45 мин. — 50 мин. Стоимость проезда составляет 40.00 грн./ 60.00 руб., в одну сторону”.

Рецепт успіху такого тг-каналу доволі простий: максимум локальних новин, мінімум пропаганди. Що більше корисного місцевого контенту, то більше справжніх підписників. Що краще завуальовано “паркетні” новини, то ефективніша реальна пропаганда й вища ймовірність довіри до окупаційної влади. Але й то складніше вести такий канал.

Зразковий пропагандист

Більшість каналів ідуть простим шляхом: репостять російські новини й місцевих колаборантів, збільшують свою аудиторію завдяки фальшивим користувачам (про що свідчить різке одноразове зростання їх кількості та значно менша кількість переглядів). Але є й ті, що зуміли ефективніше використати доступ до окупаційної влади. Найяскравіший приклад — “Официальный канал Каховской военно-гражданской администрации”.

Це один з перших “адміністративних” каналів, запущених у травні. У ньому все зробили так, як, вочевидь, планували для всієї мережі. Хто саме його веде — невідомо.

Серед типового контенту — оголошення від Каховської ДЮСШ, шкіл і дитсадочків, новини про початок видачі автономерів російського зразка, радощі від постачань рязанських шкільних підручників, залякування перевірками підприємців, які відмовляються виставляти цінники в рублях, і зовсім мало постів суто пропагандистського змісту на кшталт новини про те, як “Укронацисты пообещали убить Кирилла Стремоусова”.

Певний зразковий окупаційний інформаційний телеграм-канал. Має 4500 підписників і середній перегляд посту — 4000 разів. Це високий показник. І цей канал має один з найвищих показників оригінальності контенту серед усієї мережі.

Репости VS оригінальний контент

Репости є невіддільною складовою більшості каналів. У середньому кожен третій пост на окупаційних каналах є репостом. Проте більшість намагається балансувати між репостами та власними публікаціями.

У телеграм-каналі “Запорожская Народная Республика” 85% контенту — репости з 370 інших каналів. Понад 1000 з них — з каналу “Военкоры Русской Весны” та майже 800 — з російського пропагандистського каналу “Рыбарь”. Цей канал створили на початку березня, за 5 місяців на ньому опублікували понад 15 тис. повідомлень.

Створені окупантами тг-канали, намагаючись зберегти локальність своєї стрічки, активно репостили з “братніх” телеграм-каналів регіону. А тому кожен третій репост походить з самої мережі окупаційних каналів регіону.

Тому, наприклад, канали Бердянська й Мелітополя (а для цих міст створювали 8 і 6 каналів відповідно) виокремлюються на мережі в окрему групу. Також неозброєним оком видно штучну мережу з 51 каналу для різних міст України, які репостили лише один одного й мало цікавилися, що відбувається за межами їхньої бульбашки.

Українські військові в приватних розмовах стверджують, що їхні противники на полі бою не повідомляють своєму керівництву про реальний стан справ. Були навіть свідчення, що молодші офіцери інсценували події для фотозвітів начальству. У цій порушеній комунікації, яку російська мова описує словом “очковтєратєльство”, — одна з причин нинішньої слабкості російської армії. Також російська армія має жорстку управлінську культуру, в якій не місце імпровізації, а є лише сліпе й формальне виконання наказу.

Схоже, така сама проблема роз'їдає й армію пропагандистів.

Матеріал створено в межах проєкту Fight For Facts!, який фінансує Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Погляди, висловлені в цих публікаціях, належать незалежним авторам і не обов’язково відбивають погляди BMZ.

Читайте також:

пропаганда data journalism телеграм