Через війну понад 25% українських дітей позбавлені повноцінної шкільної освіти

За даними Інституту освітньої аналітики, станом на квітень 2024 року 628 489 дітей в Україні навчається дистанційно, ще 298 833 — у змішаному форматі (тобто частково в школі, частково онлайн). Регулярно відвідує школу 2 727 483 дитини. Але навіть ті, хто ходить до школи, часто позбавлені можливості навчатися під час повітряних тривог. Зазвичай шкільні укриття розраховані лише на те, щоб вмістити дітей, а не організувати повноцінне навчання для всіх класів.

Інформаційні партнери:

На карті нижче показані всі школи на підконтрольній території: одна точка — одна школа. Кольором позначено, як працює школа: очно, дистанційно чи у змішаному форматі.

Карта інтерактивна. Щоб наблизити карту, крутіть коліщатко миші, утримуючи control (Windows) або command (Mac). Також ви можете перемикатися між шарами, використовуючи кнопки над мапою. Проте детальну інформацію про школи, а також дані щодо шкіл на окупованих територіях приховано з метою безпеки.

Як працюють українські школи:

Дані: Інститут освітньої аналітики на запит Текстів

Зверніть увагу, що "сині" та "червоні" точки у Києві — це здебільшого приватні навчальні заклади.

До сліз

Онлайн-школа вчить набагато гірше, ніж очна. Не поодинокі випадки, коли  вчителі самоусуваються і багато матеріалу діти змушені опрацьовувати самостійно. Зазвичай їм допомагають батьки і репетитори — це давня проблема, яка особливо загострилася в онлайн-навчанні.

“Я вважаю, що онлайн-уроки в нашій школі — це взагалі не навчання, — каже Наталя, мати восьмикласника із Запоріжжя. — Деякі педагоги замість того, щоб пояснювати предмет, просто публікують завдання для самостійного опрацювання в чаті класу й просять надіслати їм готові відповіді”.

Якщо підліткам ще вдається розібратися самостійно, то учням молодшої та середньої школи навчатися без вчителя дуже важко. Це підтверджує дитяча клінічна психологиня Ірина Королець. 

“На заняттях вчителю важливо підтримувати зоровий контакт з учнями, супроводжувати розповідь наочними елементами, володіти голосом. Що менший вік дитини, то інтерактивнішим і різноманітнішим має бути навчання: подивилися на дошку, послухали, пописали, почитали, повідповідали, порухалися. Крім того, діти копіюють поведінку одне одного в класі, що позитивно впливає на навчанні. На жаль, усього цього важко досягти під час онлайн-навчання”, — каже психологиня.

Дізнайтесь, як працює ваша школа. Ви можете фільтрувати школи за областю та районом, а також шукати за назвою, використовуючи поле пошуку в першій колонці.

Дані: Інститут освітньої аналітики на запит Текстів

Чотирикласниця Вероніка навчається в Києві за змішаним форматом: чотири уроки на день у школі й ще один вдома. Заняття, які відбуваються в класах, подобаються Вероніці, а от дистанційні уроки — ні. 

На уроках малювання і трудового навчання, наприклад, вчителька надсилає дітям навчальні відео й просить повторити картину чи виріб. Але не всі ці відео призначені для навчання школярів.

“Іноді Вероніці буває так важко розібратися в цих відео, що вона починає плакати, — розповідає мама дівчинки. — І це не проблема моєї доньки, з хорошим педагогом їй подобається займатися творчістю. Колись вона ходила на гурток малювання, де всі кроки пояснювала педагогиня. І малій усе вдавалося, дуже подобалося, вона чекала цих занять”.

Нічого не вмієш

Дистанційні заняття часто не дають дітям можливості проявити себе. Син Наталі у вільний час займається гандболом. Нещодавно він із командою їздив змагатися на всеукраїнському чемпіонаті, і там вони посіли четверте місце. 

Здавалося б, у такого хлопця мають бути відмінні бали з фізкультури. Але він отримав за семестр дев’ятку. Формат дистанційних занять із фізкультури просто не має нічого спільного з вправами і спортом. 

“На заняттях із фізкультури учням дають дивитись якісь відео зі спортивних змагань, а потім вони відповідають на запитання. Фото сина повісили в школі, ним пишаються, він привіз у школу кубок, але вчитель із фізкультури каже, що він нічого не вміє. Його просто не бачать”, — бідкається Наталя. 

Також на деяких онлайн-уроках фізкультури дітей просять вивчити, хто зі спортсменів і коли виграв Олімпіаду чи інше спортивне змагання. Тобто вчителі, школи і МОН підходять до уроку фізичної культури геть формально, вбиваючи саму його суть — фізичні заняття спортом. Краще вже скасувати фізкультуру онлайн.

Повітряна тривога 

У школах, які працюють у звичному режимі, коли лунає повітряна тривога, школярі мають брати тривожний рюкзачок і прямувати в укриття.

Якщо йде онлайн-урок, вчитель має його перервати й переміститися в безпечне місце. Зазвичай такі уроки просто припиняються, бо, щоб перейти зі школи чи квартири в сховище, також потрібен час.

Самотність

Ще одна проблема, яку створює дистанційне навчання для школярів, — брак соціалізації.

“До дистанційки наш клас був дуже дружним, діти добре ладнали між собою. А зараз ніхто не хоче спілкуватися. Завдань у школі так багато, що в дітей не залишається часу на соціалізацію”, — каже Наталя.

Це впливає і на ментальне, і на фізичне здоров’я дітей. Наталя розповіла, що її син через недостатню фізичну активність під час карантину, до того як став займатися гандболом, почав набирати вагу. А через брак спілкування з однокласниками хлопець почувається самотньо. 

“Дітям будь-якого віку важливо спілкуватися з однолітками, адже вони вчаться взаємодіяти, вирішувати конфлікти, пізнають світ навколо, відкривають себе поруч з іншими. Комунікація в школі й садочку готує їх до дорослого життя, у якому їм доведеться спілкуватися з різними людьми в різних ситуаціях. А вдома діти мають тільки одну модель поведінки”, — каже Ірина Королець.

Офлайн-зустрічі в школі, де навчається син Наталі, педагоги та адміністрація не організовують, хоча в будівлі є невелике укриття на 50 людей. Батьки школярів просили влаштовувати очні зустрічі з педагогами один-два рази на тиждень, але адміністрація все одно відмовила.

Дистанційне навчання впливає й на якість сну, поставу дітей, гостроту зору та режим харчування (діти можуть несвідомо споживати більшу кількість їжі або ж, навпаки, пропускати прийоми їжі), пояснює психологиня Ірина Королець. 

Тому батькам важливо стежити за здоров’ям своїх дітей: залучати до фізичної активності, контролювати прийоми їжі та дотримання гігієни сну, щоб перед сном діти не дивилися в екрани своїх гаджетів, а вночі не прокидалися від гучних сповіщень, Ірина Королець радить ставити телефони і комп’ютери на зарядку в іншій кімнаті, де не спить дитина. 

Водночас дистанційне навчання дає змогу деяким дітям виїхати з гарячої точки й підтримувати зв’язок зі своїм класом. Алла з Нікополя (місто на південному сході, яке росіяни регулярно обстрілюють з артилерії) розповіла, що її донька-дев’ятикласниця свідомо обрала дистанційний формат, щоб продовжувати спілкування з однокласниками. 

Також дистанційне навчання полегшує життя дітям із тривожністю і тим, кому легше наодинці, розповідає психологиня.

Майбутнє

Мати Вероніки переживає за те, що її дитина може виявитися неготовою до навантаження в наступному, п’ятому класі, а Наталя боїться, що її син не зможе підготуватися до державних іспитів у дев’ятому класі. 

За словами батьків, із якими ми поспілкувалися, проблема також у тому, що деякі педагоги досі не змогли підлаштуватися під дистанційний формат і організувати якісне онлайн-навчання. 

Тобто попри те, що від початку повномасштабної війни минуло два роки, а онлайн-навчання в деяких регіонах через карантин триває вже чотири роки, педагоги й адміністрації шкіл ще не адаптувалися до реалій дистанційки. 

“І досі доходить до таких абсурдних ситуацій, коли у вчителя інформатики виникають труднощі з тим, щоб зайти на урок у зум, або з налаштуванням комп’ютера”, — розповідає Наталя. 

“Я не прихильниця якогось конкретного навчального формату, але зараз дуже важливо адаптувати систему освіти під потреби дитини, — каже Ірина Королець. — Школи мають враховувати, що дитина недосипає через обстріли, хвилюється за рідних на фронті, не має достатнього особистого простору для навчання чи навіть умов для відпочинку. Часом діти змушені ділити з людьми навколо не лише особистий простір, а й техніку”.

Механізм навчання в умовах війни досі недосконалий. Онлайн-формат допомагає захистити дітей від небезпеки. Але навчання фактично заморожується під час повітряної тривоги, адміністрація не контролює якість викладання на онлайн-уроках і не допомагає вчителям, які погано підлаштувалися під дистанційне навчання, а школярі позбавлені можливості соціалізуватися. Ці проблеми треба вирішувати негайно.

діти карта прифронтові території навчання школи