Наелектризоване повітря та часті звуки вибухів заставляють серце битися, як молот. Влітаємо на джипі в розтрощений ангар, хапаємо з задніх сидінь рюкзаки й біжимо до підвалу, зігнувшись під вагою бронежилетів. Під ногами хрустять шматки асфальту. Минаємо залиті водою вирви й опиняємося перед дверима, майстерно замаскованими різним мотлохом. Видихаю тільки тоді, коли опиняюся в тьмяному коридорі.