«Море — це прямо кайф! Розумієш, я взагалі забув, коли востаннє був на морі. Забув, що таке солона вода, забув, як це плавати. Тут же дихати можна, жити можна! Не те що цей Донбас — ніякого здоров’я, ніяких нервів», — захоплено розповідає харків’янин Дмитро, військовослужбовець, який ще позавчора паяв дрони в бліндажі, а сьогодні (восени 2024 року. — Ред.) відпочиває на Мальті. Окрім Мальти в його маршруті були Італія, Німеччина, Польща, все за 20 днів.

“На початку 2024 року в зону бойових дій прибув наш начальник ППО полковник Валентин Козакевич. До 2024-го ми не чули і не бачили його, оскільки він перебував у пункті постійної дислокації, хоча формально був куратором нашого підрозділу. Виник конфлікт через його некомпетентність. Наприклад, він вимагав у період передислокації з однієї прифронтової області в іншу рухатися колонами в місцях, де була безпосередня загроза ураження ракетно-артилерійським вогнем. Також вимагав скупчення особового складу в районах, куди ворог б’є КАБами, «Шахедами» і ракетами”.

СЗЧ перетворюється на велику проблему для Збройних сил України. Кількість бійців, які самовільно залишили військові частини, наближається до чисельності втрат убитими. Ця тема бурхливо обговорюється в суспільстві та медіа.У чому причина втечі з армії? Військовий однієї з бригад ЗСУ поділився своїми спостереженнями про бійців, які самовільно залишили частину, де він служить, і роздумами про найпоширеніші причини втечі з армії.

Колишній спортивний журналіст Сергій Болотніков, який нещодавно мобілізувався, розповів про свій досвід проходження обовʼязкової для усіх військових базової загальновійськової підготовки (БЗВП) і про те, яку роль у ньому відіграло відношення з обраного підрозділу.

Який він, хороший командир? Ми знайшли такого, побували в розташуванні підрозділу і розпитали в ротного та його бійців, що робить їхню службу легшою, а підрозділ результативним.Андрій Скібін — лейтенант нової генерації. Його батько і брат також були у війську. Почавши у 2019-му зі строкової служби, він став пілотом БПЛА. Під час великої війни працював на “Мавіках”-бомберах, став одним із найрезультативніших пілотів дронів.

Чому на передових позиціях насправді воює набагато менше людей, ніж має бути? Що таке “відстійники” і “мазані” підрозділи? Як варто готувати бійців та відбирати для служби на різних ділянках? Міркуваннями про це з нами поділився сапер, який служить із перших днів війни і бував на різних ділянках фронту. Це дає підстави йому робити узагальнення про ключові проблеми у війську. Звання нашого співрозмовника — сержант, до війни викладав математику.

Військовий, що служить у тиловому підрозділі, поділився роздумами, у чому він вбачає проблеми: замість обороноздатності старші офіцери перевіряють зовнішній вигляд, замість військової підготовки бійці заповнюють численні папірці та виконують ритуали, що є рудиментом радянської епохи в армії. Також він зачіпає тему організації служби і навчання строковиків, які стикаються з тими самими проблемами, що й тилові підрозділи. Публікуємо його розповідь, оскільки вважаємо, що українську армію вкрай потрібно реформувати, щоб зробити її сучасною та ефективною і позбутися совкових традицій та ритуалів.

Польове, але не всеохопне дослідження українського журналіста Дмитра Крапивенка, який нині служить у лавах ЗСУ.

Український військовий описав у твіттері історію бійця, який опинився в катастрофічному стані після кількох контузій, отриманих у боях, але залишався у строю, щоб хоч трохи заробляти на життя.Ця історія показова, адже, як справедливо зауважує автор, бійців з тяжким ПТСР (посттравматичним стресовим синдромом) з кожним днем стає дедалі більше. Реальна робоча система їхньої реабілітації вкрай необхідна, як і гідне фінансове забезпечення тих, хто втратив здоров'я на війні.

Поетка та військова Ярина Чорногуз сформувала список золотих неписаних істин армійського життя, як вона каже, з присмаком гіркого гумору та іронії. "Далі буде трошки матів, тож усім хто їх вважає невихованістю – закрити очки та вушка і далі не читати", – додає Чорногуз.