На початку серпня в історії одного з найбільш гучних історичних проєктів останніх років — Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" — відбулася одна цікава, але доволі прогнозована подія. З початком повномасштабного вторгнення про цей проєкт майже нічого не було чути, аж ось “інформаційну тишу” порушив, як у добрі старі часи, його художній керівник — Ілля Хржановський.

Російська пропаганда любить розворушувати травми минулого, додавати їм свіжих барв, щоб роздмухати конфлікт. Трагедія Бабиного Яру – ідеальний вузол, в якому сплелися трагедії різних народів. І туди прийшли російські гроші. У цій статті ми досліджуємо аспекти діяльності Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», які викликають скандали в українському суспільстві та мало стосуються вшанування жертв нацистів.

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович написав статтю для Української правди, в якій він полемізує із заявами режисера Сергія Лозниці щодо трагедії Бабиного Яру, яка нібито не є українською, а лише єврейською. ТЕКСТИ публікують цей матеріал повністю.

Професор університету Норзвестерн (США), фахівець з єврейської історії, дослідник трагедії Бабиного Яру, киянин Йонахан Петровський-Штерн у своїй статті розносить на друзки не лише ігрову концепцію меморіалу від російського кінорежисера, але й загалом думку про те, що хтось має право приватизувати подібний проект.