Ротна каса — це кошти, які бійці щомісяця здають зі своєї зарплати на різні спільні потреби, повʼязані зі службою. Така практика існує майже в усіх українських військових підрозділах, із представниками яких ми спілкувалися.Це явище — яскравий вияв притаманної українцям самоорганізації. Сьогодні на рівні рот у війську фактично функціонує неформальна система, яка допомагає підрозділам виконувати бойові завдання і підтримувати боєздатність, компенсуючи прогалини армійської логістики й складнощі застарілої системи документообігу.Read in English

Польове, але не всеохопне дослідження українського журналіста Дмитра Крапивенка, який нині служить у лавах ЗСУ.

Ночі наприкінці травня короткі, о четвертій уже сіріє. 19 травня похмурий світанок поміж ярів і пагорбів у сосновому лісі на Харківщині зустрічали бійці одного з батальйонів тернопільської тероборони. Вони вже тиждень малими силами тримали там позиції в підпорядкуванні однієї з бойових бригад ЗСУ.

Київський активіст Олег Симороз, який став військовим у 2022 році, поділився у твіттері історією свого поранення й реабілітації. Торік у жовтні він утратив на фронті обидві ноги й наразі опановує протези.

Український військовий описав у твіттері історію бійця, який опинився в катастрофічному стані після кількох контузій, отриманих у боях, але залишався у строю, щоб хоч трохи заробляти на життя.Ця історія показова, адже, як справедливо зауважує автор, бійців з тяжким ПТСР (посттравматичним стресовим синдромом) з кожним днем стає дедалі більше. Реальна робоча система їхньої реабілітації вкрай необхідна, як і гідне фінансове забезпечення тих, хто втратив здоров'я на війні.

Листопад і грудень видаються чи не найдовшими місяцями року. На фронті це варіації на тему «50 відтінків сірого», а ще кілограми слизької багнюки, що мертво налипають до черевиків. Іти стає важко не лише через вагу на ногах, а й через те, що підошва стає нерівною. Бійці 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила вже понад пів року несуть варту у степах під Попасною. Ускладнені умови пересування (зокрема, на авто) роблять їхній простір ще більш подібним до острова, ізольованого від решти світу. Втім, на «острові» є все необхідне, у деяких бліндажах – навіть Wi-Fi!