Листопад і грудень видаються чи не найдовшими місяцями року. На фронті це варіації на тему «50 відтінків сірого», а ще кілограми слизької багнюки, що мертво налипають до черевиків. Іти стає важко не лише через вагу на ногах, а й через те, що підошва стає нерівною. Бійці 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила вже понад пів року несуть варту у степах під Попасною. Ускладнені умови пересування (зокрема, на авто) роблять їхній простір ще більш подібним до острова, ізольованого від решти світу. Втім, на «острові» є все необхідне, у деяких бліндажах – навіть Wi-Fi!

Що робити, коли боєць повернувся з війни, ні з ким не розмовляє, а жінка хоче бачити його таким веселим, яким він був раніше? А що можна зробити, змусити веселитися, повернути колишнє щастя? Це неможливо. Людина порівнює себе до війни і себе після війни. Вона сумує, вона розчарована, бо вже не можна повернути те, що було колись. Необхідно змиритися і якось це прийняти. Ця стадія також триває до шести місяців. Лекцію конспектував: Сергій Демчук