Серед звичних хрестів та сакральних фігур виділяється білокам'яна скульптура сумної дівчини, що сидить на тлі обеліска, вирізаного з червоного пісковику. Це гробівець родини графів Реїв, яка колись володіла містечком.

У міжвоєнній Галичині не було різкого розділення на міське й сільське культурне життя. Правда така, що українці, насамперед з матеріальних причин, дійсно частіше жили в селах чи невеликих містах, але видавничі центри та й центри культурного життя взагалі таки були міськими, насамперед, львівськими (але й не тільки – не можна поминути Станіслава, Перемишля, Коломиї). Вони й притягали до себе і творців і, як тепер модно казати, споживачів культурного продукту. Про те, як жили українськи митці на Галичині до 1939 року розповідають Ірина Фрис і Наталя Михайлівська, засновниці сайту Дівчата, котрий присвячений міжвоєнній жіночій прозі.

Якби бабця ще жила, то, почувши слово «Відень», вона процитувала б: «Австрія, Австрія, як тебе звать, яка ти красива, йоб’ твою мать». Український Відень сто років тому – політики, науковці, письменники і студенти. Відень 2013 – ґастарбайтери і олігархи. Український Відень дев’яносто років тому – більше десятка українських газет, більше десятка українських видавництв, щонайменше дві українські книгарні, українська школа, з 21-го – Український Вільний Університет. Відень 2013 - ґастарбайтери і олігархи. Із сучасного Відня про Відень український: Таня Малярчук

З чим асоціюється Галичина 1920х-1930х років? З ОУН, пацифікацією, греко-католицькими панотцями, з народними традиціями, або вже з батярами та львівськими кнайпами. Але окрім всього цього, у довоєнній Галичині буяло багате літературне життя. Зокрема й україномовне. Були українські літературні клуби, журнали, богемні тусовки. Були чудові повісті і оповідання. І було, зокрема, багато талановитих жінок-письменниць. В богемну Галчичину 30-х поринув: Євген Лакінський

Колишній австро-угорський кордон із Російською імперією став для мене відкриттям. Я, потрапили у своєрідні «анклави» української держави, де міцно збереглися устої колишньої австрійської імперії. Якщо ж після цих «анклавів» відразу потрапити в «зону» колишньої Російської імперії, то мимохіть ніби переносишся в 19 сторіччя й бачиш: от вона російська занедбаність, і от вона – австрійська чепурність та охайність. Закинутим кордоном вештався: Олесь Кульчинський