Дуже цікавим є ставлення до Гоголя націоналіста Євгена Маланюка. Під час свого празького періоду життя і творчості між двома війнами Гоголю дісталися дуже злі рядки Маланюка. Проте вже в США у есеї «Нариси з історії нашої культури» (1954) Маланюк захоплювався саме українською складовою творчості Гоголя, навіть поміщики з «Мертвих душ», зазначав Маланюк, є українськими поміщиками, з українським характером. Річниця з дня народження Гоголя вкотре дає привід подискутувати по «українськість» та «російськість» письменника.

Доки 350-річний ювілей перемоги козацького війська у битві під Конотопом пафосно святкується на державному рівні, в інтернеті з цього приводу малюють веселі - а часто ще й провокаційні і неполіткоректні - картинки. Редакція ZaUA.org набралася хоробрості і представляє вам (якщо ви, звичайно, ще не бачили цієї січової графіки) роботи жж-юзера pekelnyi-bulba. "Ніякої картоплі!!! Я - гоголівський персонаж!" - написано у профайлі Пекельного Бульби. Його журнал існує без тижня півроку, а вже має більше 360 прихильників. Іноді пише цікаві речі (часто, до речі, російською). Багато малює. Одна з причин популярності цього персонажа - саме його графічний доробок.

Коли стих ажіотаж довкола фільму Бортка “Тарас Бульба”, я скачав його через торенти і подивився. Нормальний фільм, у кращих традиціях студії Довженка 80-их років. Там немає нічого антиукраїнського – наш фільм, патріотичний. Узагалі: зізнаюся вам у, можливо, неполіткоректній сьогодні думці – я ніколи не сприймав Гоголя як російського письменника. Можливо, тому, що вперше я прочитав Миколу Васильовича українською. І саме Тараса Бульбу.

Микола Гоголь чи Ніколай Хохол – ось у чому питання. Святкування двохсотріччя автора «Ревізора» та «Мертвих душ» в Україні та Росії чимось подібне до перетягування каната. Російська ідеологічна машина повним ходом розкручує версію, за якою Гоголь – «істінно русскій пісатель», що свідомо розчинив своє початкове малоросійство у величному морі великоросійської літератури. Автор: Іван Мельник