Політика щодо людей, які проживають на зайнятих, на контрольованих Збройними силами України територіях Курської області, має випливати з якогось базового сценарію. Чи це просто короткотривалий захід і вихід, чи буферна зона надовго.

З 1 грудня 2023 року до 1 квітня 2024 року започатковано тестовий період роботи Автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги. До цього часу лишається можливість завезти гуманітарку за паперовою декларацією. Вона подається безпосередньо під час митного оформлення. Але незалежно від обраного зараз способу завезення гуманітарки, до 1 квітня наступного року, всі отримувачі будуть повинні подати звіт у систему про цільове використання гуманітарної допомоги, яку завезли з 1 грудня.Запровадження цієї системи викликало масову критику з боку волонтерської спільноти. Основний аргумент — суцільне ускладнення роботи волонтерських організацій.

У контейнері з гуманітарною допомогою, який волонтери зі США відправили до Львова у 2022 році, було 9700 аптечок IFAK, загальною вартістю $1,1 млн, проте їхній слід загубився після прибуття в Україну.

Катерина й Сергій Онищенки мешкають у Краматорську. До повномасштабної війни подружжя мало бізнес — забезпечувало харчування для курортників на турбазах у Лиманському районі. Після деокупації Онищенки виявили, що їхнє обладнання розкрадено. У 2014-му вони вже розгортали намети, щоб годувати вимушених переселенців. Тепер це довелося робити знову.Краматорськ після першого вторгнення Росії та захоплення Донецька став обласним центром, місто розвивалося й багатшало, але нове вторгнення Росії відібрало в нього перспективи, а в інших, ближчих до фронту містах, люди без роботи зараз зайняті виживанням. Нині Онищенки працюють в американській місії World Central Kitchen, яка допомагає людям їжею.Завдання волонтерів — не лише роздати пакети з їжею мешканцям прифронтових населених пунктів, а й правильно розподілити допомогу, щоб підтримати тих, хто дійсно цього потребує, уникнути зловживань і сприйняття гуманітарної допомоги як постійного забезпечення.

Люди полюють за їжею. Найбільший рух у життя Ізюма тепер вносять волонтерські автомобілі з гуманітарною допомогою. Після майже пів річної російської окупації місцеві мають багато страхів. Один з найсильніших — страх голоду. Люди сваряться за місце в черзі за продуктами та вдаються до хитрощів, щоб отримати пакунок. Текст: Ярослава Тимощук, фото: Данило Павлов