Виборча кампанія на посаду міського голови Харкова відбувається у контексті істотних соціально-економічних та безпекових викликів, з якими стикається Україна. Які ризики та можливості для української демократії виникають через поведінку основних регіональних політичних гравців? Автор: Сергій Шаповалов, аналітик «Демініціатив».

Харків був однією з головних цілей Росії на початковому етапі розгортання гібридної війни у 2014 році: проголошення так званої Харківської народної республіки могло статися одразу після захоплення приміщення ОДА та вивішування російського прапора. Та все ж патріотично налаштовані харків’яни за підтримки добровольців з усієї України відстояли місто. А регіон став ключовим для продовження опору російській агресії в Криму і на Донбасі, успішного економічного розвитку держави.

Геннадій Кернес – це ціла епоха: люди з, м'яко кажучи, сумнівним минулим, які попри це, прийшли до формальної влади. Звісно, він не єдиний і не останній, але, можливо, найбільш публічний.

Як питав один напівкримінальний персонаж, "чи був покійний хорошою людиною?" Відповідь — у давній статті, написаній ще до того, як Геннадій Адольфович Кернес став мером Харкова. Це важливо, бо коли знаєш історію, можеш адекватно оцінювати сучасність. Нижче — уривок із цієї статті:

Цього разу ЗМІ пишуть про це з посиланням на друга Кернеса, Павла Фукса, який раніше спростовував завчасні чутки про смерть міського голови Харкова.

За даними екзит-полів, тільки в Харкові другого туру не буде, в інших містах ніхто не набрав 50%. У трьох із найбільших міст, зокрема столиці, на другому місці люди від ОПЗЖ Медведчука.

Видання Ліга нагадує про попереднє ставлення Кернеса до пандемії та коментує його госпіталізацію аж у Німеччину.