Після ракетної атаки росіян на дитячу лікарню "Охматдит" жителі Києва почали масово допомагати постраждалим від ракетного удару та учасникам пошуково-рятувальної операції.Протягом дня вони розбирали завали і приносили до лікарні воду та продукти. На підходах до лікарні утворилися вже гори з бутлів води.

Небайдужі мешканці Запоріжжя рятують рибу, що через обміління Дніпра опинилася у пастці поблизу села Нижня Хортиця. Як це відбувається – зафільмували кореспонденти Суспільного.

Бахмутська журналістка й авторка репортажних книжок «Десь поруч війна» і «(Не)воля» Єлизавета Гончарова розповіла, як історик-військовий знайшов її через соцмережі та врятував важливі для неї речі в її зруйнованій квартирі в Бахмуті. Далі пряма мова авторки.

Гендиректор World Central Kitchen Нейт Мук оприлюднив у твіттері фото собак із Краматорська, які чекають у черзі на їжу від волонтерів.

Генштаб ЗСУ опублікував серію фото українських воїнів з їхніми друзями-тваринами. "Велич і моральний прогрес нації можна виміряти тим, як в цій нації ставляться до тварин", – процитували Махатму Ґанді наші військові.

Українці під час війни вразили світ своєю людяністю і добротою, зокрема, це проявилося у ставленні до тварин, яких турботливо забирали навіть з найгарячіших точок. Ця фотоісторія розповідає про зв'язок людей і тварин, який не порушила навіть безжальна й безглузда війна, розв'язана Росією, для якої насильство і приниження стали нормою. Більше фото можна побачити тут.

Уявіть собі, що ви лікарка та одна з директорок у системі охорони здоров’я. Ваша організація, окрім іншого, відповідає за моніторинг будинків для людей похилого віку. Зараз неділя, 16:30. Ви не просто на роботі — ви вийшли з кабінету, сіли за кермо й приїхали до будинку для людей похилого віку — де, здається, щось не так. Про це пише Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді» За матеріалами La Presse.

Вчора мені хотілося плакати. Не через гордість за українців, що зібралися на Майдані, не через владу, що розрушує та продає державу, а через молодих парубків, що стоять на майдані по ту сторону барикад за металевою огорожею.Вони не звірі, як дехто вважає. Вони не беркут, що б’є людей чи працівники міліції, що забирають у відділки просто так та ще й знущаються. Вони – наші родичі, друзі, знайомі, брати, яких забрали на службу минулої весни, а зараз як «адмінресурс» виставили «оберігати йолку». Автор: Ольга Гарбовська