Журналіст The Kyiv Independent Френсіс Фаррелл написав розлогу колонку у блозі на УП про те, що нині настав час дивитись на фортифікації ширше і залучатися до укріплення оборони на всіх рівнях держави. Texty.org.ua публікують ключові фрагменти цього важливого матеріалу.

Росіяни стягують резерви навколо Вовчанська, щоб оточити місто. Загарбники вільно увійшли у "сіру зону" на Харківщині: першої лінії фортифікацій і мін просто не було.

Брак боєприпасів змушує українських солдатів поступово відступати на тлі наступу численних і краще озброєних російських військ, але це пов'язано з великими ризиками через недостатньо укріплені тилові лінії оборони.

Німецька оборонна компанія Krauss-Maffei Wegmann приєдналася до Альянсу оборонних індустрій. Про це 25 жовтня повідомив міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін.

У листопаді міністр оборони Олексій Резніков заявив, що Укроборонпром налагодив виробництво дефіцитних боєприпасів радянських калібрів 152 та 122 мм. "Економічна правда" розбиралася, чому Міноборони не може відмовитися від "радянських" калібрів і чому виробництво снарядів запустили аж на восьмому році російсько-української війни. ТЕКСТИ наводять ключові тези статі.

Війна в Україні та зростання напруги в інших регіонах світу, зокрема, в країнах Сахель, невдача проєкту державотворення в Афганістані тощо примушують країни Євросоюзу шукати шляхи подолання «бонсай-ефекту» європейської армії, яка ніби й представляє собою щось реальне, але лише в мініатюрі.

Війну можна порівняти з важкою хворобою людини, наприклад раком — великі витрати, значні побічні ефекти від лікування і відсутність гарантії зцілення. Хвора людина легко кидається в обійми шарлатанів, які пропонують легкі рецепти. Так і суспільство. Цим користаються чимало політиків: вони здобувають бали, пропонуючи привабливі для електорату, але насправді небезпечні для обороноздатності «прості» рішення.Автор: Максим Паламарчук