60-річний луганчанин, ветеринарний лікар Олександр Грищенко живе в Києві. Пів року він просидів «на підвалі» — у тюрмі так званої ЛНР. Вирвавшись звідти, чоловік чимшвидше виїхав до Києва. Свою історію ув’язнення Олександр розповідає дуже докладно. Іноді у нього на очах виступають сльози. Він був за п’ять хвилин до смерті.

Дочекавшись східного вітру, окупанти підпалюють суху траву "коктейлем Молотова", трасувальними кулями чи снарядами. Цього року на фронті посуха і часті сильні вітри зі сходу. Стаття опублікована одночасно з виданням «Повернись живим».

Чи варто вести війну далі? Чи повинні і далі гинути українські солдати у боротьбі за свою землю? Чому мирне населення повинне страждати? Чи передбачається якась компенсація за життя на лінії вогню без елементарних благ, які мають інші українці в постійній небезпеці? Відповіді на ці питання постійно турбують жителів прифронтових територій. Вони чекають відповідей на них від президента, парламенту та уряду — але поки що так і не дочекалися. Порошенко не пояснював, а Зеленський, схоже, і сам не має відповідей. Текст: Любов Величко