У Києві демонтували пам'ятник російському поету Олександру Пушкіну. Він стояв у парку імені Івана Багряного (колишній парк Пушкіна), неподалік парку Київського політехнічного інституту. 

Сучасна Росія носиться з Олександром Пушкіним як символом власної величної культури, українці вбачають у ньому прояви прибічника імперії, а для своїх сучасників він цілком міг бути носієм прогресивних протестних настроїв. Дослідник аналітичного центру Carnegie Europe Томас де Ваал (Thomas de Waal) розмірковує над еволюцією ставлення до Пушкіна через його оточення й творчість, вважаючи, що і російська влада, і опозиційна інтелігенція висунули до поета завищені вимоги, виходячи з власних завдань та інтересів. Відтак сьогонішні заклики зносити пам’ятники дедалі більше стосуються не самого поета, а ореолу, який довкола нього створили. І тому передусім самим росіянам треба зняти з Пушкіна німб. Це, втім, не заперечує необхідності “депушкінізації” і в Україні, зі своїх причин.ТЕКСТИ переклали, скоротили й адаптували дискусійне есе де Ваала “Зняти Пушкіна з п’єдесталу”, опубліковане на платформі Engelsberg Ideas. Ми мінімізували літературознавчу частину розвідки та залишили повніше суспільно-політичні фрагменти.

У Харкові демонтували погруддя російського поета Алєксандра Пушкіна. Його подальшу долю вирішуватимуть містяни після перемоги України у війні.

У центрі Києві, біля будівлі Національного транспортного університету, громадські активісти знесли погруддя російського поета Алєксандра Пушкіна.

Громадські активісти Києва запустили флешмоб #ЗнесиМенеПовністю із  закликом демонтувати пам’ятники ворожим до України радянським та російським діячам, зокрема більшовицькому командиру Миколі Щорсу та поету Алєксандру Пушкіну.

Поки в Україні зносять пам’ятники колоніальному минулому, українські школярі вивчають напам’ять вірші російського поета. І не лише його

Мотивацією Z-війни є не «безпека», «альянси» чи навіть політична приналежність. Це потреба росіян гасити неправильні культурні коди України – зокрема, код свободи, і нав’язувати правильні – імперського підкорення. Ось чому вторгнення має таку широку підтримку російського населення і чому росіяни так легко погодилися на тотальну війну проти України. Дослідник пострадянської Росії Каміль Галєєв вважає, що західним аналітикам, які не були у цьому культурному контексті, буде важко зрозуміти, чому війна є далеко не випадковою примхою одного схибленого диктатора. «Тексти» наводять скорочений переказ його розвідки.

Наразі в Україні налічується понад 100 памʼятників російському поету Пушкіну, 16 з них на території Криму. Гарна новина в тому, що памʼятників Тарасу Шевченку в нас таки більше, погана – що, окрім Кобзаря, жоден інший український культурний діяч не може позмагатися з Пушкіним у питанні увічнення на території України.