Щомісячно сервіс YouTube охоплює понад 70% українських інтернет-користувачів. Мобільний застосунок цієї соцмережі встановлено майже на всіх мобільних пристроях в Україні. І через неї активно поширюється російська пропаганда та дезінформація. Основним принципом роботи YouTube є відкритість до якомога більшої кількості різноманітного контенту. Генеральний директор YouTube С’юзен Вучицькі вірить, що відкритість заохочує суспільну дискусію, стимулює економічний розвиток та дозволяє якомога більшій кількості голосів бути почутими. Та на жаль, відкритість YouTube має і свій зворотний темний бік.

Президент Володимир Зеленський 16 лютого розширив санкції проти підозрюваного у держзраді блогера Анатолія Шарія та головного редактора видання "Страна" Ігоря Гужви – тепер провайдери блокуватимуть їхні сайти та сторінки у соцмережах.

Нагадаємо, СБУ повідомила Шарію про підозру в державній зраді. Ця стаття стосується подій, які розгорталися задовго до свіжого рішення СБУ, але новина лише підкреслює викладені у статті факти:

На думку слідчих, він здійснював протиправну діяльність на шкоду національній безпеці України в інформаційній сфері. Є підстави вважати, що Анатолій Шарій діяв на замовлення іноземних структур.

Вимогу терориста про пряму трансляцію його звернення виконали телеканали з пулу Віктора Медведчука - лише вони отримали безпосередній доступ до місця події. На це звернув увагу "Детектор медіа"

Справжньою “вишенькою на торті” є інший клієнт провайдера Шарія — Life.ru. Для тих, хто трохи підзабув, Life — це російський пропагандистський ресурс, «бойовий підрозділ інформаційних спецоперацій», за визначенням Служби безпеки України. Ми починаємо цикл статей, у яких дослідимо зв'язки Шарія з Російською Федерацією.

14 червня проросійський пропагандист Анатолій Шарій поширив у своєму Телеграм-каналі фото терміналу самообслуговування в українському МакДональдсі, де клієнту пропонується зробити замовлення українською чи англійською.

Після того, як вийшла колонка, в якій я доводила, що Шарій - проросійський блогер, на мене налетіли його боти і реальні прихильники. Ціль - дискредитувати сказане або написане. Причому відразу й за всіма фронтами - фактами, висновками, особистістю автора. Щоб потім тикати і казати - “фу-фу-фу, тут ж все не просто не так, а ще й гидотно. Для цього обрано достатньо зрозумілий та ефективний спосіб - “гопник-стайл”. Через три години після публікації посту, пішли погрози в особисті повідомлення.  Авторка: Оксана Мороз, засновниця ініціативи "Як не стати овочем", авторка книги "Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців"