В англійській ця абревіатура налічує п’ять літер: CIMIC — civil-military cooperation, в українській традиційно “всихає” до трьох — ВЦС, військово-цивільна співпраця. Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. Попередні розділи читайте тут.

Я доповів комбатові про наше прибуття: “Поступаєте в розпорядження Крука. Зараз він під’їде, забере вас на позиції”.Виходжу на вулицю, закурюю. Ми — це два протитанкових розрахунки, що придаються до шостої роти. Позиції десь ближче до Ізюмської траси, але ми ще цього не знаємо. Це взагалі наш перший бойовий вихід.Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. Попередні розділи читайте тут.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка.Перший розділ “Бог” про ставлення до віри та релігії на фронті можна прочитати за посиланням. У другому уривку “РАО” Дмитро пише про військове майно. Третя розповідь “А.У.Є.!” про строкатий склад людей на фронті, зокрема тих, які мали колись проблеми із законом. У четвертому фрагменті “Дід” йдеться про “олдскульних” солдатів. П’ята історія присвячена командно-спостережному пункту. Шоста — навчальному артилерійському полку.У сьогоднішньому розділі йдеться про те, на чому ґрунтуються влада й авторитет у підрозділі.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. Перший розділ “Бог” про ставлення до віри та релігії на фронті можна прочитати за посиланням. У другому уривку “РАО” Дмитро пише про військове майно. Третя розповідь “А.У.Є.!” про строкатий склад людей на фронті, зокрема тих, які мали колись проблеми із законом. У четвертому фрагменті “Дід” Дмитро розповідає про “олдскульних” солдатів. П’ята історія присвячена командно-спостережному пункту. Сьогоднішня розповідь про навчальний артилерійський полк.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. Перший розділ “Бог” про ставлення до віри та релігії на фронті можна прочитати за посиланням. У другому уривку “РАО” Дмитро пише про військове майно. Третя розповідь “А.У.Є.!” про строкатий склад людей на фронті, зокрема тих, що мали колись проблеми із законом. У четвертому фрагменті “Дід” Дмитро розповідає про “олдскульних” солдатів. Сьогоднішня, п’ята історія присвячена командно-спостережному пункту.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. Перший розділ “Бог” про ставлення до віри та релігії на фронті можна прочитати за посиланням. У другому уривку “РАО” Дмитро пише про військове майно. Третя розповідь “А.У.Є.!” про строкатий склад людей на фронті, зокрема тих, що мали колись проблеми із законом. У четвертому фрагменті “Дід” Дмитро розповідає про “олдскульних” солдатів.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. Перший розділ “Бог” про ставлення до віри та релігії на фронті можна прочитати за посиланням. У другому уривку Дмитро пише про військове майно. Сьогоднішня розповідь про строкатий склад людей на фронті, зокрема тих, що мали колись проблеми із законом.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. Перший розділ “Бог” про ставлення до віри та релігії на фронті можна прочитати за посиланням. У цьому уривку Дмитро пише про військове майно.

Починаємо з розділу “Бог”. За однією з найпоширеніших версій, автором сентенції про те, що в окопах не буває атеїстів, є американський капелан Вільям Камінгс, який брав участь у битві за Батаан (Філіппіни) у 1942-му. Хороша фраза як для проповіді. І сан, із яким не посперечаєшся.

Публікуємо уривок із спогадів дисидента, активного учасника руху за незалежність України, що розпочався в останні роки існування СРСР, а згодом народного депутата України початку 2000-х Миколи Кульчинського