«Влітку хлопці просиділи на позиціях 52 дні, з яких 8 були в повному оточенні. І вони, не дочекавшись наказу залишити позиції, вийшли з оточення самі. Вийшли зі зброєю. Ніхто й не сподівався побачити їх живими… Туди не було можливості підвезти ні воду, ні їжу. Думаєте, їх похвалили чи нагородили? Ні. Групу намагалися звинуватити в самовільному залишенні позицій», — розповідає Андрій (ім’я змінено на прохання співрозмовника), командир роти одного з підрозділів, який нещодавно повернувся з Покровського напрямку.

Виправдальні вироки часто скасовує Апеляційний суд, до якого звертається обвинувачення. Нещодавно у них в апеляції один із дисків на комп'ютері не читався і виправдальний вирок скасували...Про тиск: якось голова суду мені каже: «Якщо ти неправильне рішення винесеш, нам квартир не виділять. А в нас багато людей десятиріччями житло орендують». Потім, коли голова розглядав схожу справу, я спитала: «Ви б таке рішення прийняли?» Він каже: «Ні». – «А чому ж тоді ви очікуєте цього від мене? Зробіть ви». Відтоді від нього подібні пропозиції не надходять. Текст: Любов Величко

Багато говорять про російських інструкторів нашого «Беркуту», російського снайпера. Як стверджує наше джерело, нічого такого немає. Звідки у міліціонерів взялося скільки жорстокості?, - можете запитати. Вона не взялася. Вона була вже давно. «Беркут» робить все, як завжди: б’є, катує і забирає гроші та власність. Це звична справа для міліції, але на темних вулицях, у підворотнях і райвідділках. А зараз їхні звички під пильним поглядом преси і активістів. Звідси і відстріл журналістів. Записала: Любов Величко

Тільки тепер я розумію, наскільки важко іммігрувати людям, які вже чогось досягли. Емігрувати не важко: кажеш усім (і самому собі) що на тебе чекає краще життя. А потім починається імміграція: опиняєшся посеред іншої країни. І все треба починати з нуля. І ніхто тут тебе не знає. І навіть мова інша. Про свою еміграцію розмірковує: Євген Лакінський

Чому я поїхав? Бо не хотів залишатися у Одесі. Я люблю це місто, але не можу довго бути з ним. За першої ж нагоди десь їхав - переважно, до Росії, де були інтернетівські друзі. Отримавши диплом, я першим ділом сів на потяг Одеса-Уфа (у Уфі багато творчих, розумних та й просто добрих людей, з багатьма з них я мав щастя спілкуватися; пізніше я вичитав у Шкляра, що башкири - «юродиві з лиця»; мабуть Метру-народознавцю видніше). Думав придивитися до ситуації і може залишитися у "екзотичних краях" - Башкирія, чи Пітер, чи Сибір... Про свою еміграцію розмірковує: Євген Лакінський

В кожного українця є декілька знайомих, котрі виїхали за кордон. Ці люди чимало пережили, проте їхній досвід нам не відомий. ТЕКСТИ публікують історію еміграції одного з учасників нашої спільноти. Що б я робив, якби, виходячи з літака у Монреалі, у вересні 2000 року, знав країну краще? Часто про це думаю. Щоразу - інакша відповідь. Це вже наче якийсь спорт. Одне точно - я б намагався якнайшвидше потрапити до університету на повний час, а відповідно - до університетського гуртожитку. Про свою еміграцію розмірковує: Євген Лакінський

Наші чиновники знахабніли остаточно - вони беруть не за якусь виконану роботу, а просто за... власні підписи. Колись ми досліджували ринок дозвільних документів по землевідводам у Києві - а зараз пропонуємо вам схожий матеріал про столичний ринок газифікації. Схема подібна - енергійні молоді люди з необхідною мірою цинізму спеціально створюють юридичні перешкоди, а для того, щоб їх подолати, вимагають готівку. Із редакцією ZaUA.org зв'язався один із людей, який займається газифікацією будинків. Він стверджує, що посадовці "Київгазу" організували ретельну продуману схему нелегального збору коштів. Ви можете назвати цей текст заказухою, можете не вірити, можете подавати в суд... але людина, з якою ми спілкувалися, у відчаї - його бізнес на грані катастрофи.